Визначено особливості патогенезу перименопаузальних порушень з урахуванням імунних, нейроендокринних, обмінних, генетичних, морфологічних змін і розроблено науково-обгрунтовані підходи щодо ранньої комплексної діагностики та диференційованої лікувальної тактики, спрямованої на покращання якості життя жінки. Обстежено жінок з різними формами перименопаузальних порушень. Розроблено шкалу оцінювання тяжкості клінічних проявів перименопаузи. Доведено, що перименопаузальні порушення виникають на тлі зниження загальної реактивності організму, розладів механізмів клітинної та гуморальної імунорегуляції, що зумовлено дисфункцією імунної системи. На підставі вивчення характеру імунних реакцій виявлено істотні відмінності в їх перебігу залежно від клінічної форми та ступеня тяжкості перименопаузальної патології. Перименопаузальні ускладнення супроводжуються порушеннями продукції моноамінів і мелатоніну. Визначено, що патологічний перебіг перименопаузи та його клінічні варіанти мають генетичну схильність. Розроблений алгоритм призводить до більше раннього та стабільного клінічного ефекту у порівнянні із традиційною терапією.

  Завантажити