Обгрунтовано феномен "ставлення до навчання", виділено когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий компоненти такого ставлення, позитивний, нейтральний, амбівалентний і негативний типи ставлення молодших школярів до навчання. Констатовано: ставлення до навчання вирізняється асинхронністю розвитку своїх компонентів - учням I - II класів притаманний низький рівень розвитку когнітивного та поведінкового компонентів, а для школярів III - IV класів є характерними негативні складові у змісті емоційно-оцінного компонента у поєднанні з негативними тенденціями вікової динаміки розвитку. З'ясовано, що провідними чинниками розвитку позитивного ставлення школярів до навчання є: принципи та технології в діяльності вчителя, стиль спілкування між учителем і учнями, оцінка результатів учбової діяльності з боку вчителя та батьків, інтереси школяра, а психологічними механізмами - самоусвідомлення, самооцінювання, саморегуляція. Обгрунтовано психолого-педагогічні умови та розроблено й апробовано програму розвитку позитивного ставлення до навчання.

  Завантажити