Проаналізовано українську логопедичну термінологію (ЛТ) з погляду її структурних, семантичних і функціонально-стилістичних особливостей у синхронії та діахронії. Вперше в українському мовознавстві зібрано та тезаурусно впорядковано логопедичні терміни та номени. Визначено особливості формування поняттєвого апарату логопедії в історично-соціальному та внутрішньонауковому аспектах. Виявлено ядрову частину ЛТ і периферію. Досліджено словотвірні та лексико-семантичні процеси, виявлено тематичні групи ЛТ. Зазначено, що творення терміноодиниць української логопедії відбувається відповідно до традиційних засобів українського словотвору.

  Завантажити