Вперше в українському літературознавстві здійснено спробу синтетично-аналітичного дослідження ідейно-естетичної природи прозової спадщини Г. Журби. Простежено становлення індивідуального стилю письменниці, яке відбувається шляхом творчого сприйняття її індивідуальним художнім мисленням кращих здобутків української літературної традиції початку XX ст. у поєднанні із виробленням власної, неповторно оригінальної системи образності. Визначено непроминальну художньо-естетичну цінність творчості письменниці в дискурсі діаспорної літератури, опозиційному щодо материкової "соцартівської" "текстуальної настанови".

  Завантажити