Досліджено сутність і змістовні особливості сучасної методології політичного часу. Запропоновано бачення політичного часу, його природи та дефініції. Розроблено метаметодологію політичного часу, яка конвертує у собі концепцію рівнів темпоральності, секторну гібридність політичної методології та три рівні аналізу: мікро-, мезо- та макро. Здійснено аналіз евристичних можливостей провідних методологічних підходів, що використовують час до проблем політичної динаміки. Висвітлено питання створення окремої субдисципліни, яка акцентує свою увагу на феномені/концептах темпоральності в межах політичної науки - хронополітики або темпоральної політології. Продемонстровано можливість застосування метаметодології політичного часу для інтеграції мікрооснов політичної поведінки в дослідження макроісторичних процесів.

  Завантажити