Детально розроблено жанр української геральдичної поезії, популярної у літературі бароко. З'ясовано генезу віршів на герби, постання яких було зумовлене зростанням ролі шляхетського стану в тогочасному супільстві. Звернено увагу на взаємозв'язки українських геральдичних віршів з аналогічним жанром стематів у польській літературі, звідки гербова поезія була запозичена українським письменством. Геральдичну поезію розглянуто як синтетичний графіко-літературний жанр, що постав на суміжжі двох інших популярних барокових жанрів - панегірика й емблеми. Геральдичні вірші є емблематичними за формою та панегіричними за змістом. Головним художнім засобом вираження заслуг і достоїнств шляхтича було використання багатої символіки. Виділено найуживаніші геральдичні символи й систематизовано їх у тематичні групи. Значну увагу приділено значенню цих символічних знаків та їх функціонуванню у тексті.

  Завантажити

Досліджено концепцію художньої домінанти як ключового ментального осердя, здатного синергетично структурувати динаміку народження, а також поетикального та рецептивно-комунікативного буття всіх компонентів художньо-естетичного матеріалу. Відправним пунктом означеної реінтерпретації узвичаєної в літературознавстві категорії стали праці творця ідеї домінанти фізіолога-"філософа" О. Ухтомського. Функцію художньої домінанти в самоорганізації літературного формозмісту та підвищенні художньо-естетичного рівня текстів у періоди пошуку словесністю нових виражальних засобів проаналізовано на матеріалі української літератури межі XIX - XX століть. Ключові закономірності динамічної рівноваги складників художньої цілісності літературного твору, від якої залежить естетичний ефект, увиразнено шляхом використання трансдисциплінарної концепції золотого перетину.

  Завантажити