Здійснено комплексний зіставний аналіз лексики, який називає людину за віком в іспанській та українській мовах, з метою виявлення їх спільних і відмінних рис. Визначено моделі формування слів за віковою ознакою, встановлено продуктивність способів утворення даних лексем, з'ясовано кількісний склад лексико-семантичних груп (ЛСГ) іменників. Доведено, що в іспанській мові найбільш продуктивним є семантичний спосіб словотвору, а в українській - морфологічний. Встановлено, що серед семантичних способів найбільш продуктивним є метафоризація, а з морфологічних - суфіксальний. В обох мовах лексеми поєднуються у п'ять не однакових за своєю структурою ЛСГ: дитина, підліток, молода людина, доросла людина, стара людина. Визначено, що в іспанській мові для номінації людини за віковою ознакою частіше використовуються лексеми з негативними конотаціями, в українській мові характерним є використання позитивно забарвлених лексем.

  Завантажити