Досліджено засоби ідентифікації особи у кінці VIII - на початку XIX ст.., лексичну базу та словотвірну будову прізвищевих назв і прізвищ Розточчя. Описано онімну й апелятивну лексику, відображену в основах прізвищевих назв і прізвищ. Охарактеризовано давньослов'янські та християнські імена та семантику апелятивів, що допомагає скласти уявлення про репертуар імен і різні класи лексики та свідчить про споконвічність українців на цій землі, їх глибинну культуру. Словотвірно-структурний аналіз прізвищевих назв і прізвищ досліджуваного регіону дозволив виділити два способи їх творення: лексико-семантичний і морфологічний. Встановлено продуктивність словотвірних моделей прізвищ Розточчя як у синхронії, так і в діахронії. Зроблено висновок, що лексико-семантичний спосіб творення переважає над морфологічним. Комплексний аналіз прізвищевої системи Розточчя засвідчив, що, маючи регіональні особливості, вона функціонує як невід'ємна частина українського антропонімікону.

  Завантажити