Розглянуто проблему підвищення ефективності діагностики й інтенсивної терапії хворих на хірургічний сепсис, запропоновано її нове рішення. Одержано нові дані про етіологію, стан антибіотикорезистентності госпітальних збудників хірургічного сепсису. Одержано підтвердження положень робочої гіпотези про ключову роль імунного дистресу та роль мікроциркулярно-мітохондріального, метаболічного дистресів у механізмах патогенезу, танатогенезу, формування органних дисфункцій у випадку хірургічного сепсису. Встановлено предиктори розвитку органних дисфункцій, визначено клініко-патоморфологічні критерії діагностики фаз перебігу хірургічного сепсису, доведено їх прогностичну та діагностичну значущість. Наведено факти, що підтверджують клінічний патоморфоз сепсису. Уточнено критерії вибору препаратів і методу протимікробної терапії, зокрема, у пацієнтів з тяжкою анемією у випадку сепсису. Клінікопатоморфологічно обгрунтовано патогенетичну доцільність ранньої замісної імунокорекції.

  Завантажити