Проаналізовано специфіку використання та роль фольклору у літописах кінця XVII - початку XVIII ст. - Григорія Граб'янки та Самійла Величка. Акцентовано на тому, що саме авторські літописні твори, які вкорінені в загальнонародне сприйняття історичної минувшини й акумулюють в собі народну усну пам'ять про події та художній образ цих подій, - є благодатним матеріалом для "творення" новітньої ідентичності на нинішньому етапі національного буття. Охарактеризовано й узагальнено три головні жанрово-стильові групи творів фольклору про події досліджуваного періоду: історичні пісні, думи, народні перекази. Доведено, що тексти козацьких літописів піддають переосмисленню змістовий, сюжетний рівень фольклорних творів, водночас сприяють узагальненню та введенню в художній дискурс народне осмислення історичних осіб і подій. Зроблено висновок про те, що історико-героїчна народна творчість даного періоду загалом та її образно-символічні домінанти (Герой, Козак, Степ, Україна) стали визначальним чинником формування образу національної історії в літописах Григорія Граб'янки та Самійла Величка.

  Завантажити