На підставі широкого кола джерел реконструйовано топографію київських православних святинь у кінці XVІІІ - перших десятиліттях XX ст. Визначено традиційні та нові способи їх шанування, показано різні соціальні рівні сприйняття святинь киянами, і зокрема проаналізовано варіативність і змінність у часі місця в храмі та речового середовища чудотворних ікон і реліквій та чинники, які на це впливали. З'ясовано сталі та змінні погляди служителів Церкви на святині їх храму, місце даних святинь у храмовій соціальній системі, досліджено притаманні представникам різних суспільних прошарків населення Києва уявлення про те, як слід вшановувати святині, відтворено систему загальних уявлень киян про святині їх міста та з'ясовано соціальну значущість даних святинь.

  Завантажити