Визначено новий напрям наукового дослідження, у якому церковну дерев'яну архітектуру розглянуто як складову народної культури, об'єкт етнології й архітектури, багатогранне явище, одержане внаслідок історичного освоєння етносом середовища. По-новому осмислено досвід дослідження церковного дерев'яного будівництва, проаналізовано його культурно-традиційний аспект, виявлено чинники, які істотно вплинули на формування та поширення власних типів церков на українській етнічній території. Визначено їх самобутність, подано системну картину становлення та розвитку церковної дерев'яної архітектури українців Карпат. Розроблено концепцію генези основних об'ємно-планувальних рішень карпатських церков і методику визначення архітектурно-етнографічних районів за об'єктами церковного будівництва. Вперше здійснено архітектурно-етнографічне районування Карпат, визначено основні типи та групи церков, їх особливості та межі поширення. Охарактеризовано школи народного храмового будівництва. Розширено науковий термінологічний апарат, необхідний для висвітлення архітектурно-етнографічних аспектів теми та відродження української сакральної будівельної термінології.

  Завантажити