Проаналізовано тенденції розвитку мисленнєвих стратегій французької філософії другої половини XX ст. Досліджено формування некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. Неокласичну парадигму мислення розглянуто як поліваріантну модель мисленнєвих практик, що знаходить втілення у філософських "техніках": деструкція, деконструкція, реконструкція в розробках Ж. Деріда, Ж. Дельоза та М. Фуко, використання яких розкриває значення досвіду філософії постструктуралізму у пошуках нового способу філософування. На підставі історико-філософського аналізу доведено, що трансформації практик мислення відбуваються шляхом переосмислення значень концептів, які постають складовими некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму.

  Завантажити