Досліджено опубліковані німецькомовні переклади української прози початку XX ст., на матеріалі яких визначено особливості перекладацького методу відомих інтерпретаторів українського художнього слова. Вперше встановлено художньо-естетичну вартість перекладів В. Грошового, введено до наукового обігу переклади І. Будз, О. Гузар-Павлюх, О. Кобилянської, К. Кракалії, О. Роздольського, І. Поповича та ін., які до цього часу не були об'єктом належної уваги. На матеріалі німецькомовної україніки обгрунтовано способи передачі власних назв, лексичних і структурно-конотативних реалій, фразеологізмів, конструкцій експресивного синтаксису німецькою мовою.

  Завантажити