Обгрунтовано положення, що інформація може бути предметом злочинів проти власності лише у тому випадку, якщо вона зафіксована на матеріальному носії (документові, електронному пристрої) та засвідчує право особи на майно. Визначено, що електронні кошти, які зберігаються на матеріальному носії - "чип, що міститься на платіжній картці" або "чип, що міститься на іншому носії", є матеріальними, їм притаманні соціально-економічні й юридичні ознаки предмета злочину, а тому вони можуть бути предметом злочинів проти власності. Доведено, що законодавець в процесі розробки ст. 193 КК України припустив стилістичну ваду, а саме, вказав у її назві на "знайдене або чуже майно", що не відповідає змісту самої норми та створює помилкове сприйняття предмета злочину. Запропоновано викласти назву статті у такій редакції "Стаття 193. Незаконне привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу". Аргументовано доцільність доповнення ст. 197-1 КК України такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення дій (самовільне зайняття земельної ділянки) "поєднаних з законним утримуванням чужої земельної ділянки, якщо вони завдали матеріальної шкоди у великих розмірах".

  Завантажити