Вивчено особливості взаємодії держави та громадянського суспільства як учасників політичних мереж. З'ясовано, що політичні мережі виступають як найважливіший інститут формування горизонтальних зв'язків і рівноправних відносин у соціумі, а також відображають реальні процеси відносин між політичними та громадянськими структурами. Концепції політичних мереж розглянуто як уніфікуючий та інтегруючий методологічний підхід, що дозволяє ясно та доступно систематизувати емпіричні постановки питань і дослідницьких намірів, а також забезпечує синтез різних політологічних підходів. Визначено, що політичні мережі є сукупністю стабільних неієрархічних відносин, що зв'язують різноманітних акторів, які поділяють спільні політичні інтереси та здійснюють обмін ресурсами для їх просування. Виокремлено дві типологічні форми політичних мереж: громадсько-політичні та мережі державної політики. Показано, що через мережі громадянське суспільство одержує можливість контактувати з урядом, що перетворюється на стимул до громадської самоорганізації.

  Завантажити