Досліджено символ землі як концептуальний для формування національного образу світу в прозі Е. Золя, К. Лемонье, Ш.-Ф. Рамюза. Виявлено генезу, семантику й особливості художнього втілення символу землі як архетипного в романах митців. Розкрито його взаємодію з іншими компонентами творів письменників, вплив символіки на розкриття етнообразів (селян), а також на специфіку романних структур кінця XIX - початку XX ст. Простежено генезу рустичного роману (від О. де Бальзака) й особливості його розвитку у руслі натуралізму (Е. Золя), натуризму (К. Лемоньє), реалізму (Ш.-Ф. Рамюз). Уточнено поняття "мала батьківщина" у творчості Ш.-Ф. Рамюза через проблему "свій - інший". У науковий дискурс вітчизняного літературознавства введено маловідомі романи К. Лемоньє та Ш.-Ф. Рамюза.

  Завантажити