Досліджено питання, пов'язані з феноменом туризму як соціоетичного чинника за умов нестабільного, перехідного суспільства. Соціально-філософсько проаналізовано туризм як соціальний інститут. Визначено основні аксеологічні екзистенціали туризму: "благо" (добро), "свобода", "спілкування", "відповідальність". Показано, що туризм своїми культурними засобами та соціальними орієнтаціями є одним із вагомих чинників узгодження суспільних та індивідуальних інтересів, запровадження коеволюційного типу взаємин суспільства та природи, мінімізації суспільного зла, впровадження антикризової стратегії сталого розвитку, забезпечення миру на Землі. Розкрито концептуальну сутність та основні форми прояву "відповідального туризму" в сучасних соціальних практиках.

  Завантажити