Структуровано цілісну діахронічну візію українського шекспірівського дискурсу, що формувався за умов жорсткого протистояння з ідеологічними дискурсами влади (імперським і тоталітарним) і в наші дні має яскраво виражений постколоніальний характер та несе відбиток постгеноцидної свідомості. Рецепція трагедії "Гамлет" розглядається як одне з ключових джерел дискурсивності, когнітивні резерви якого використовуються митцями (М. Рильський, С. Плужник, В. Стус, І. Драч, Д. Лавличко, О. Забужко) для означення важливих для українського інтелектуально-духовного простору екзистенційних проблем.

  Завантажити