Обгрунтовано тезу, що домінування інформаційно-комунікаційних компонентів є за умов глобальної інформаційно-комунікаційної революції детермінуючим чинником у відносинах між суспільними інститутами як всередині держави, так і в міжнародних відносинах. Набуло нового тлумачення поняття "громадянського суспільства", способом існування якого визнано безперервний комунікаційний процес як наслідок самоорганізації та самоконституювання, самомобілізації та самотворення на захист і з метою реалізації різноманітних інтересів і прав людей, поєднання індивідуального та спільного інтересу, розвитку демократії. Проаналізовано основні риси громадянського суспільства в добу інформатизації, шляхи його формування та розвитку з урахуванням досягнень інформаційно-комунікаційної революції, типи його трансформації за сучасних умов. На новому рівні проведено політичний аналіз комунікаційної складової діяльності незалежних громадських організацій. Охарактеризовано політико-революційний потенціал глобальних соціальних мереж і їх національних сегментів, а також мережеві соціальні медіа як систему організації суспільного життя, їх місце та роль у процесі соціально-політичної соціалізації, формування громадянина доби інформаційно-комунікаційної революції.

  Завантажити