Розглянуто феномен стилю наукового мислення як складної, ієрархічно впорядкованої системи неявних домінант, зразків, принципів, форм і категорій теоретичного освоєння світу, яка змінюється в часі, постійно відтворює свою структуру. Стиль мислення виявлено у формах мислення, які для певного історичного етапу розглядаються як загальноприйняті, такі, що відповідають духу епохи, ідеалу науковості. Він характеризує дослідницькі підходи, загальну логіку висунення наукових проблем і їх розв'язання, загальноприйняті регулятиви наукового дослідження. Встановлено зв'язки та відмінності стилю мислення з поняттями "наукова картина світу", "парадигма", "науково-дослідна програма". Свої конструктивні завдання стиль мислення реалізує, виконуючи функції оцінювання теоретичних побудов і методів одержання, перевірки та побудови знань, вибору гіпотез (теорій), методів і категоріального апарату, оформлення фактуального та теоретичного знання в конкретно-історичній мові науки, визначення можливих ідей, напрямів дослідження, нових методів. Ці функції демонструють, як стиль наукового мислення регулює розумову діяльність науки.

  Завантажити