Досліджено особливості зародження та становлення феномену "жіночого століття" на матеріалах російської історіографії, простежено його витоки й історичні передумови. Виявлено, що зміна становища жіноцтва в Росії у науковому світі розглядається як одна із рушійних сил появи жінок-самодержиць на політичній арені держави. З'ясовано, яку роль російські історики відводили Петру I у трансформації суспільного образу російської жінки. Проведено дослідження та порівняльний аналіз історіографічних портретів російських правительок і відтворено механізми здобуття ними влади. Виокремлено найбільш типові для російської історичної науки стереотипи - як стосовно образів жінок-самодержиць, так і щодо періодів їх царювань. Встановлено, що висвітлення феномену "жіночого століття" як сукупності явищ, нехарактерних для історії даної держави, у російській історіографії має комплексний характер, що і сприяло інституціоналізації даного поняття у російську науку.

  Завантажити