Висвітлено основні етапи даної кризи та зміни у способі формування королівського війська, що настали внаслідок цього. Доведено, що переведення феодального війська на постійну професійно-найману основу, як і початки домінування піхотних з'єднань, були незворотнім процесом. Наголошено, що посилення ролі піхоти відбулося завдяки військово-технічному вдосконаленню (поширеному застосуванню лука й арбалета, еволюції ручної вогнепальної зброї та артилерії), морально-етичній кризі лицарства та відходу від традиційних лицарських правил ведення війни. Акцентовано увагу на тому, що становище лицарства як військової елітної касти було врятоване завдяки виникненню нового найманого професійного війська, створенню "ордонансних" рот. Це, в свою чергу, призвело до появи надійної опори королівської влади, ліквідації феодальної роздробленості та початку централізаційних процесів у державі, а відтак до поглиблення національної консолідації та самоідентифікації. Ці процеси широко відображено в західноєвропейській історіографії, здебільшого у сучасній, яка стосовно означеної проблеми виявляє схильність і до визнання кризи та занепаду лицарства, так і до часткового чи цілковитого заперечення цих явищ.

  Завантажити