Досліджено історію та закономірності розвитку тюрко-українських фольклорних зв'язків у пісенній творчості. Аналіз генетичного, контактного й історико-типологічного аспектів фольклорної взаємодії дозволяє твердити, що фольклорна взаємодія проходить етапи соціокультурної спільності, сформованої на території Східної Європи до епохи пізнього середньовіччя, метисациії та пасіонарного поштовху XV - XVI ст., а також відносно пізнього етапу XVIII - XIX ст. Кожний з видів фольклорної взаємодії досить повно репрезентований у народній пісенній творчості кримських татар та українців. Важливими результатами тюрко-слов'янської взаємодії є формування нового типу музичного мислення, традицій народного виконання, проникнення в народне мистецтво образів і сюжетних мотивів, з іншої етнічної культури. Паралелізм образів, пов'язаних зі світом природи, принципи зображення дійсності, особливий історизм свідчать про типологію творів кримськотатарської й української пісенної творчості.

  Завантажити