Проаналізовано романістику М. Шолохова і М. Стельмаха (на матеріалі романів "Тихий Дон" і "Хліб і сіль", "Кров людська - не водиця"), визначено спільне та відмінне у поетиці художньої системи митців з точки зору традицій і новаторства. Вперше у вітчизняному літературознавстві на формально-змістовому рівні проведено генетичне, типологічне зіставлення творів обох письменників. Розширено напрями сучасного прочитання української художньої класики на фоні світового літературного процесу. Розглянуто теоретичні студії майстерності М. Шолохова та М. Стельмаха.

  Завантажити