Вперше проведено кількісне оцінювання зв'язку між віковими особливостями синтезу, розпаду та вмісту колагену, еластину та глікозаміноглікану, а також процесингу колагену у шкірі, аорті та хвостових сухожиллях як моделі немінералізованої сполучної тканини, й їх функціональними властивостями - в'язко-пружністю, структурною стабільністю та питомим внеском енергій в'язкої течії та гуківської пружності в тканині, яка деформується. Показано, що інверсія напряму вікових змін цих властивостей в ранньому постнатальному онтогенезі визначається зміною співвідношення інтенсивностей синтезу цих біополімерів на тлі підвищення інтенсивностей розпаду кожного з них, а також переважним розвитком у колагені внутрішньомолекулярних зшивок. Біологічне значення даного явища полягає в тому, що в цей період відбувається інтенсивний ріст організму та міжклітинні комплекси з великою структурною стабільністю та жорсткістю не сприяють клітинній диференціації, переміщенню клітин та успішному морфогенезу. Вперше продемонстровано, що вікові зміни фібрилогенезу та розмірів колагенових волокон у тканині визначаються змінами інтенсивності окиснювального дезамінування лізилу й гідроксилізилу за внутрішньоклітинного, а утворення міжмолекулярних зшивок типу шиффових основ - за позаклітинного процесингу. Вперше встановлено, що в основі вікового зменшення накопичення конструкційних біополімерів в тканині - зниження інтенсивності їх синтезу фібробластами з ростом кількості клітинних поділень.

  Завантажити