Вперше надано визначення захисту прав і свобод людини та громадянина Конституційного Суду України (КСУ). Розглянуто його як діяльність, що здійснюється шляхом вирішення справ про конституційність законів, інших нормативних правових актів органів державної влади, тлумачення норм Конституції та законів, результатом якої є їх скасування, за умови їх невідповідності Конституції, та відновлення прав і свобод, гарантованих Конституцією, або уточнення позиції законодавця, вираженої в нормах, що тлумачаться, сприяючи таким чином, їх належній реалізації. Запропоновано дефініцію "правова позиція КСУ" як правовий висновок КСУ. Сформульовано позицію щодо доцільності рецепції українським законодавством інституту конституційної скарги як найбільш ефективного способу захисту прав і свобод людини. Вдосконалено розуміння функціонально-праксеологічних аспектів діяльності органів конституційної юстиції, змістовну характеристику практики КСУ у частині співвідношення таких елементів, як тлумачення та перевірка конституційності, наукові підходи до визначення змісту відмінностей й особливостей формування правових моделей конституційної юстиції. Висвітлено теоретичні підходи до розуміння механізму захисту прав і свобод людини та громадянина як статичного та динамічного явища. Систематизовано практику діяльності КСУ щодо захисту прав людини та громадянина. Обгрунтовано доцільність внесення змін до Конституції України та Закону України "Про КСУ".

  Завантажити