Топологічні дефекти у пружному середовищі можна описати геометричним полем, спорідненим із тривимірною гравітацією. З цієї точки зору, дисклінації - це лінійні дефекти нульової ширини, що відповідають сингулярності кривизни загалом плоского фону. З іншого боку, у двовимірному випадку вільну енергію Франка нематичного рідкого кристала можна інтерпретувати як абелів лагранжіан Хіггса. Побудовано абелеву модель Хіггса у поєднанні з "гравітацією" для нематичної фази та перспективою пошуку більш реалістичних дисклінацій. Таким чином, розглянуто циліндрично-симетричний лінійний дефект скінченного радіуса, інваріантний щодо трансляцій уздовж своєї осі. Як показав числовий аналіз рівнянь руху, у системі справді виникає "товста" дисклінація з +1 номером намотування. Дефект описано калібрувальним полем і полями Хіггса, які формують поле директора, та фоновою геометрією. Здаля, дефекту геометрія є конічною, і вона пов'язана з двогранним кутом дисклінації. Калібрувальне поле, обмежене дефектом, задає структуру дисклінації, тоді як поле Хіггса ззовні є нематичним порядком.