Вивчено експериментальні та теоретичні роботи, присвячені опису сучасних методів одержання ферумвмісних ендоедральних металофуллеренів (ЕМФ), а також роботи, що ставлять під сумнів подібні результати через вкрай низьку ефективність застосовуваних методик. Розглянуто особливості традиційних методів одержання ендометалофуллеренів, їх переваги та недоліки, а також зазначено сфери можливого застосування продуктів синтезу. Показано, що ЕМФ одержують в основному двома способами: дуговим розрядом у середовищі гелію та синтезом із застосуванням методів абляції й імплантації. Незважаючи на дуже малу кількість робіт стосовно ендометалофуллеренів феруму, групі авторів вдалося досягти певного проіресу в їх аналізі. Так, було доведено факт одержання ферумвмісних ендометалофуллеренів із виділенням їх із суміші продуктів синтезу. Крім того, було прогнозовано вплив магнітного стану атомів металу на стабільність ендоедральних фуллеренів, встановлено зв'язок між виходом ЕМФ і температурою плазми, а також хімічною природою прекурсору і атомів Fe. Зокрема, було встановлено, що зі збільшенням номера групи періодичної таблиці елементів, в якій знаходиться метал, вихід ЕМФ експоненційно понижується. Зроблено висновок, що завдяки магнітним властивостям ЕМФ є перспективними матеріалами в області клінічної діагностики (наприклад, як контрастних речовин магніторезонансноїє томографії), а також медицини (для магніто-керованої доставки лікарських препаратів безпосередньо до хворого органу).

Індекс рубрикатора НБУВ: В371.21 + В253.3 + Л612.6

Рубрики:

Наноструктури

Органічні (карбонові) кислоти та їхні похідні

Шифр НБУВ: Ж23022 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Синтезовано вуглецеві наноструктури (ВНС) на плазмохімічній установці при використанні графітових електродів ЕГСП (Спеціально імпрегновані графітові електроди) та МПГ-7 (Дрібно зернистий щільний графіт) у середовищі гелію. В експериментах установлено, що графітові електроди марки ЕГСП придатні для синтезу ВНС електродуговим плазмохімічним методом. Крім того, експерименти вказують на те, що графіт марки ЕГСП в електродуговому синтезі в газовому середовищі надає змогу створити сантиметрові композитні стрижні (депозити), де серцевина складається з графенових листів, згорнених у нанотрубки, які витримують надвисокі температури (>> 4000 К). Дослідження за допомогою сканувальної мікроскопії показали, що синтезований депозит із графіту марки ЕГСП може розділятися на блоки, що важливо для його використання в станціях високого напруження тому, що можна готувати депозити необхідної довжини без механічного впливу та не порушуючи цілісність його конструкції. Дослідження за допомогою просвітлюванної мікроскопії показали, що в процесі електродугового випаровування електрода марки ЕГСП формуються безкаталітичні вуглецеві нанотрубки). Експерименти підтвердили, що вихід по масі пристінної фуллеренвмісної сажі при випаровуванні графіту марки ЕГСП значно перевищує результати, отримані при випаровуванні графітових електродів марки МПГ-7. Такі результати роблять графіт марки ЕГСП більш продуктивним для синтезу дорогих вуглецевих нанопродуктів (фуллеренів і фуллереноподібних структур) електродуговим методом. Зафіксовано, що в процесі синтезу вуглецевих наноструктур формуються одностінні вуглецеві нанотрубки, які мають позитивний заряд і під дією електромагнітного поля осаджуються у вигляді серцевини на поверхні катодного електрода.

Індекс рубрикатора НБУВ: В371.21

Рубрики:

Наноструктури

Шифр НБУВ: Ж14161 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж23022 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж23022 Пошук видання у каталогах НБУВ