Романом "Гра в бісер" (1943) Г. Гессе відгукнувся на дискусію європейських інтелектуалів про стосунки масового суспільства та еліти. Роман ніби написаний як відповідь на книжку Х. Ортеги-і-Гассета "Повстання мас"; у ньому зустрічаються гіперпосилання на трактати "Занепад Європи" О. Шпенглера і "Homo ludens" Й. Гейзінги. Увагу приділено характеристиці "фейлетонної" доби, яка ототожнюється з сучасністю Г. Гессе, тоді як основна дія роману розміщена в невизначеному майбутньому. Еліта врятувалася від масового суспільства за допомогою втечі, створивши державу в державі - провінцію Касталія. Але герметично розмежувати масу й еліту не вдалося. Магістр Гри Йозеф Кнехт, головний герой роману, пережив акт пробудження та прагнення повернутися у світ, щоб служити тій самій масовій людині. Відбулася втеча від втечі, що означало повернення еліти до служіння своєму народові.

Досліджено витоки та причини зацікавлення Г. Гессе західними здобутками, зокрема теоріями психоаналізу К. Юнга та З. Фройда, що вплинули на формування світогляду та художньої творчості письменника. Автор проаналізував діалектику духовного становлення Сіддгартги в однойменній повісті Г. Гессе за методом психоаналізу.