Функціонування ДНК включає як значне стиснення під час утворення хроматину або пакування у вірусні частинки, так і утворення петель за контролю генної експресії. Персистентна довжина (P), що характеризує жорсткість дволанцюгової ДНК на вигинання, має безпосереднє відношення до цих процесів. Незважаючи на численні експериментальні та теоретичні дослідження персистентної довжини, загальна думка про характер її залежності від концентрації солі нині так і не визріла - немає чіткого розуміння природи фундаментальних сил, які зумовлюють жорсткість ДНК. В даному стислому огляді наведено на основі літературних даних узагальнену залежність персистентної довжини ДНК від концентрації солі і обговорено вплив на неї різних факторів. Зокрема, обговорено структурні особливості G- та A-трактів ДНК.