Індекс рубрикатора НБУВ: Д332(45УКР)15-1 + Д59(45УКР)33

Рубрики:

Класи, групи і окремі мінерали за будовою і типами хімічних сполук

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом LA-ICP-MS визначено U-Pb вік популяцій циркону з метадацитів гуляйпільської світи - 3085 - 2850 і 3700 - 3360 млн років. Крім того, виявлено 2 кристали циркону віком понад 3800 млн років. Згідно з геологічними та геохронологічними даними, Гуляйпільський блок, який має розміри 30 x 50 км, складений породами та їх реліктами гадейського, архейського та палеопротерозойського еонів. Найдавнішим фундаментом Приазовського мегаблока є, ймовірно, породи нуклеарної структури, яка формувалася від 3,97 до 3,3 млрд років. У мезоархеї (3,2 - 3,0 млрд років) вона стала частиною Середньопридніпровсько-Приазовсько-Курського граніт-зеленокам'яного терейну. Вулканіти кислого та середнього складу гуляйпільської світи могли утворитися внаслідок плавлення порід сіалічної кори, що включала породи гадейського та архейського віку, в результаті андерплейтингу базитових розплавів під час формування неоархей-палеопротерозойських рифтогенних структур.

У Західній частині Приазовського блока знаходиться велика антиклінорна структура, яка складена породами мезоархейської (3,2 - 3,0 млрд років) граніт-зеленокам'яної асоціації. Вона розділена Білоцерківською структурою (БЦС) субширотного простягання на дві частини - північну, що включає Гуляйпільський і Ремівський блоки, та південну - Салтичанський антиклінорій. Визначено, що U-Pb вік плагіогнейсів Ланцівської антикліналі БЦС становить 3299 +- 11 млн років. За геохімічними характеристиками біотитові гнейси відповідають ТТГ. На відстані 30 км у західній частині БЦС раніше нами були виявлені кварцеві діорити такого ж віку - 3297 +- 22 млн років. Ці дані показують, що БЦС є блоком давнього фундаменту. На Іванівській ділянці східної частини Салтичанського антиклінорію вивчено дислоковані тронд'єміти. Визначено, що U-Pb вік тронд'ємітів 3013 +- 15 млн років. Ці тронд'єміти, таким чином, є одновіковими з ТТГ шевченківського комплексу, які проривають осадово-вулканогенні породи зеленокам'яних структур Приазовського мегаблока. Пізньопалеоархейські (3,3 млрд років) тоналіти, поширені на Західному Приазов'ї, знайдено також на мега-блоці КМА Воронезького кристалічного масиву, та, ймовірно, вони є у складі гнейсового фундаменту Середньопридніпровського блока, де у Високопільській зеленокам'яній структурі було знайдено кластогенний циркон такого віку. Ці дані вказують на вірогідне існування більш давнього протократону віком 3,3 млрд років, на якому формувалися мезоархейські (3,2 - 3,0 млрд років) зеленокам'яні пояси східної частини УЩ і мегаблока КМА.

Індекс рубрикатора НБУВ: В332.681.01с52

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.681.01 + Д342.531

Рубрики:

Кімберліти

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Тернуватська товща метаморфічних порід складає Гайчурську структуру дугоподібної форми завдовжки близько 72 км. Її західна частина знаходиться в зоні Андріївського розлому, який розділяє Вовчанський і Гуляйпільський блоки, а східна - у зоні Тернуватського розлому на Ремівському блоці. Породи, що формують Гайчурську структуру, характеризуються строкатим і мінливим по латералі складом і змінною потужністю, в них спостерігаються динамо структури - розлінзування та розсланцювання. Верхня світа тернуватської товщі складена переважно метаосадовими породами - гнейсами та сланцями біотитовими, гранат-біотитовими, глиноземистими, магнетит-амфіболовими та польовошпатовими кварцитами. Нижня світа представлена вулканогенними породами - амфіболітами, метаультрабазитами та гнейсами біотит-амфіболовими. Методом LA - ICP - MS було продатовано 38 кристалів циркону з мусковіт-біотитових гнейсів верхньої світи тернуватської товщі, які за петрохімічними даними відповідають метаморфізованим граувакам. Серед них виявлено 3 популяції циркону - 3,65 - 3,45; 3,3 і 3,2 - 2,95 млрд років, які відповідають трьом етапам формування архейської кори Західноприазовського домену: утворенню найдавнішого фундаменту та граніт-зеленокам'яних комплексів палеоархейського та мезоархейського віку. Згідно з результатами зіставлення породних асоціацій Українського щита та Курської магнітної аномалії, є очевидною відповідність палеоархейської кори (3,45 - 3,65 млрд років) Західноприазовського блока і Курсько-Бесединської грануліт-гнейсової області, а палеоархей-мезоархейські комплекси (2,9 - 3,3 млрд років) відповідають Михайлівській та Орловсько-Тимській структурам граніт-зеленокам'яної області Курської магнітної аномалії. Архейські комплекси Сарматського континенту є одновіковими з подібними утвореннями кратону Каапвааль у Південній Африці, Бастар в Індії, Північно-Китайського кратону, кратону Слейв у Канаді та інших, що формувалися починаючи з еоархею.