Розглянуто особливості поетичної творчості Т. Шевченка періоду заслання, що виявляють у його баченні світу одночасно поета та художника. Визначено специфіку відображення поетом своєї нерозривної єдності з Україною через змалювання картин української природи. Зазначено, що пейзаж Т. Шевченка вказаного періоду вивів українську поезію на новий рівень.

Розглянуто особливості поетичної творчості Т. Шевченка періоду заслання, що виявляють у його баченні світу одночасно поета і художника. Визначено, як у зображенні картин української природи поет являє свою нерозривну єдність із Україною та новий рівень української поезії. Новітня фахова оцінка творів Шевченка-художника періоду заслання увиразнює притаманну їм високу живописну якість. Особливо проникливо осмислино, а далі у високій художній формі явлено бачення рельєфу, рослинного світу, клімату саме України, того, що притаманне рідному краю, співвіднісши картини природи із людиною. Картини української природи у поетичній творчості Т. Шевченка періоду заслання володіють широким регістром можливості класифікації їх жанрової парадигми. У митця наявний так званий ідеальний пейзаж (зображення гармонійного буття людини і природи), ландшафт, що включає архітектурні форми, героїчний пейзаж, сільський пейзаж, ліричний пейзаж, морський пейзаж, а також емоційний, драматичний пейзажі тощо. При цьому в поетичній творчості Т. Шевченка зображені картини природи неодмінно постають носіями певних ідей або життєвих істин, тим більше наближаючись до людського життя, утверджуючи в ньому високі пориви і возвеличуючи людину та виявляючи найпотаємніші емоції автора поетичних творів.