Індекс рубрикатора НБУВ: Д225(45УКР) + Д225.121

Рубрики:

Гідрологія річок

Шифр НБУВ: Ж70590 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено результати досліджень розподілу важких металів (Cd, Cu, Pb, Zn, Ni, Cr) між різними фракціями завислих речовин у річках Тиса, Уж і Латориця залежно від способу їх вилучення зі складу останніх. Показано, що стадія "мокрого" спалювання зависей сприяє вилученню певної частини металів, що адсорбовані на поверхні завислих частинок або ж знаходяться в органічній складовій останніх. На стадії гідротермальної обробки залишку завислих речовин в розчинений стан переходить та частина металів, яка знаходиться у кристалічній гратці мінеральних завислих частинок. Виявлено особливості розподілу досліджуваних металів між зазначеними фракціями завислих речовин. Якщо більша частина Cd, Pb, Zn і Ni вилучається на першій стадії, то Cu і Cr переходять у розчин лише після другої стадії обробки залишку зависі. Концентрація важких металів у складі завислих речовин виявилась значно більшою від їх вмісту у донних відкладах досліджуваних річок.

Представлены результаты исследований, проведенных на водоемах Шацкого НПП. До 90-х годов ХХ века озерные системы Шацкого НПП находились в зоне незначительного антропогенного действия, что определяло достаточно благоприятное экологическое состояние всей системы. Однако последующий период выделялся усилением процесса антропогенного влияния. Что, в свою очередь, привело к значительному изменению концентраций биогенных веществ, и в первую очередь, соединений азота и фосфора, от которых зависит уровень развития и жизнедеятельности гидробионтов. Анализ современных данных о содержании и динамике биогенных веществ в воде Шацких озер, в первую очередь форм неорганического азота, позволяет обнаружить целый ряд негативных последствий антропогенного воздействия. Наблюдения показали, что озера, которые принадлежат к разным группам, имеют свои особенности сезонной динамики содержания форм неорганического азота (аммонийного, нитратного и нитратного). Усиление процесса евтрофикации, имевшее место на более раннем этапе наблюдений, ухудшило самоочистительную способность водоемов и качество их главного богатства - водных масс.

Проведено дослідження екологічного стану оз. М. Небріж за деякими гідрохімічними і гідробіологічними показниками. На сучасному етапі досліджень оз. М. Небріж не може бути використано як середовище існування гідробіонтів, в першу чергу вищої водяної рослинності. Встановлено, що, в першу чергу, за іонним складом, водойма не є сприятливою середою для їх розвитку. А саме: підвищення долі хлоридних і сульфатних іонів та іонів натрію та калію відбувається на тлі зниження частки гідрокарбонатних іонів і іонів кальцію. За цими показниками озеро є техногенною водоймою-відстійником. Незначний вміст біогенних речовин, в першу чергу сполук азоту та фосфору, є ще одним негативним чинником, що не сприяє високому рівню розвитку та життєдіяльності гідробіонтів. Проведені рекультіваційні роботи не призвели до бажаного результату. Для обмеження поверхневого стоку навколо озера повинна бути створена ПЗС лугової рослинності. Декоративну функцію можуть виконувати лише прибережні види. При цьому необхідно враховувати падіння рівня води в озері в літній період. Для існування інших декоративних рослин в озері необхідно продовжити рекультиваційні роботи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д245 + Д249(45УКР)45

Рубрики:

Загальна циркуляція і синоптичні процеси в атмосфері

Регіональна метеорологія і кліматологія

Шифр НБУВ: Ж70590 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчення хмарного покриву актуальне як для оцінки змін клімату, побудови моделей загальної циркуляції атмосфери, так і для вирішення більш прикладних завдань - визначення різних факторів щодо безпечності польотів авіації (бовтанка, обледеніння, грозові розряди, потужні вертикальні рухи); поглинання електромагнітних хвиль для радіо-, теле- чи космічного зв'язку; для сільського господарства (оскільки внаслідок зміни радіаційного балансу земної поверхні змінюється режим температури та вологи діяльного шару грунту й приземного шару повітря). Останнім часом величезних втрат економіці різних держав світу завдають природні стихійні явища, зокрема, сильні опади, грози, град, буревії, які зумовлені насамперед дією атмосферних фронтів, тому внутрішня їх будова потребує детальнішого вивчення. На сьогоднішній день це є можливим завдяки літаковому зондуванню атмосфери, радіолокаційним та супутниковим спостереженням. Розглянуто різні аспекти щодо сучасних можливостей інструментальних досліджень мікрофізичних характеристик фронтальних хмарних систем, застосування результатів цих досліджень для вирішення прикладних та теоретичних задач. Показано, що протягом останніх трьох десятиліть відмічається чітка тенденція до проведення комплексних досліджень хмарності, коли використовується більше, ніж одне джерело емпіричних даних про її мікрофізичну структуру, динаміку тощо. Літакові, радіолокаційні та інші засоби інструментальних спостережень більшою мірою слугують джерелом інформації для калібрування та верифікації супутникових приладів. Інформація щодо хмарності, яка отримується за допомогою метеорологічних супутників, використовується для вирішення різних прикладних та теоретичних задач, зокрема: моделювання та параметризація мікрофізичних характеристик загалом та хмарних кристалів у перистих хмарах, наковальнях купчасто-дощових хмар та морських шарувато-купчастих хмарах; моделювання радіаційних процесів у хмарах; моніторинг опадів та атмосферного забруднення тощо. Встановлено, що на сьогодні практично відсутні дані щодо розміру та форми порівняно однорідних (з точки зору фазового стану) хмарних ділянок та їх повторюваності в хмарах, чередування ділянок з різною фазою. Ця обставина вказує на необхідність у подальшому накопичувати статистику вимірів локальної фазової структури в хмарах різних форм як на різних висотах відносно нижньої межі (за наявністю літакового зондування), так і в горизонтальному просторі (наприклад, сотні кілометрів для шаруватоподібних хмар за даними супутникових спостережень). Це дозволить отримати середні розміри ділянок з однофазною структурою, їх розподіл за розмірами, а також масштаби кореляції локальної фазової структури хмар.

Представлено результати визначення одночасного водозапасу за даними супутникових спостережень та розрахунків опадогенеруючої здатності й водоресурсів фронтальних хмарних систем у теплий період року. Розрахунки виконано для чотирьох синоптичних ситуацій, що спричинили небезпечно сильні опади на всій території України, а саме: 12 - 15 та 25 - 29 серпня 2012 р. й 25 - 31 травня та 26 - 30 червня 2015 р. Методика дослідження полягала у використанні двох джерел даних щодо кількості опадів (чотирьох строкові виміри впродовж доби та десяти хвилинні виміри плювіографом) та водозапасу хмарних ділянок (пікселів) щогодини на всій території України з деталізацією у просторі 10х10 км за допомогою каналів у видимому спектрі супутника MSG. Для території України вперше за даними супутникових спостережень визначено одночасний водозапас, опадогенеруючу здатність та водоресурс хмар, що зумовлюють сильні опади в теплий період року. Отримано майже пряму залежність кількості опадів, визначеної як за строковими, так і за даними плювіографів, від величини одночасного водозапасу. Комплексний аналіз кількості та тривалості опадів й коефіцієнта опадогенеруючої здатності свідчить: чим інтенсивніші опади, тим вищий коефіцієнт опадогенеруючої здатності, для довготривалих дощів зі збільшенням їх кількості зростає коефіцієнт опадогенеруючої здатності. Отримано, що водоресурс хмар, який супроводжуються короткочасними чи довготривалими опадами однакової кількості, залежить від швидкості переносу хмар - хмари з короткочасними дощами мають меншу швидкість переносу та менший водоресурс. Винятком є хмари, з яких випадають надзвичайно сильні опади, >> 20 мм/6 год. Якщо такі дощі короткочасні, їм характерна більша швидкість переносу й більший водоресурс.

Встановлено, що просторово-часовий контроль даних спостережень для перевірки достовірності температури грунту на глибинах із застосуванням апроксимації профілю середніх місячних значень температури грунту за допомогою полінома другого порядку не завжди достатньо ефективний, особливо у перехідні місяці, коли з'являється велика кількость нев'язок, що перевищують критерій достовірності, які під час критичного контролю не підтверджуються. Ця методика в деяких випадках може спричинити хибні висновки також за умови встановлення літнього чи зимового типу розподілу температури грунту на глибинах. Однією з причин цього є те, що коефіцієнти полінома другого порядку для отримання апроксимованих значень температури грунту на глибинах були розраховані з використанням даних, отриманих до 1984 р. Враховуючи результати порівняння фактичних профілів температури з апроксимованими значеннями та багаторічними даними, пропонується під час критичного контролю температури грунту на глибинах використовувати середні багаторічні дані температури за останні 10 років та профілі температури станцій-аналогів. Під час доопрацювання програми просторово-часового контролю рекомендовано, крім одержання таблиць нев'язок, градієнтів і виправлених значень температури грунту, передбачити обов'язкову побудову багаторічних місячних профілів температури грунту на глибинах та створення карт територіального розподілу температури грунту на різних глибинах. Також бажано перерахувати коефіцієнти полінома другого порядку для розрахунку апроксимованих значень температури грунту з використанням більш сучасних даних.

Охарактеризован цикл научных работ "Оценка, прогнозирование и оптимизация состояния водных экосистем Украины", которому присуджена Государственная премия Украины в области науки и техники 2017 года Авторский коллектив: Осадчий В. И., Корнилович Б. Ю., Никифорович Е. И., Линник П. Н., Протасов А. А., Щербак В. И., Хильчевский В. К., Набиванец Ю. Б. Выделено три направления: аналитическая, экспериментальная и системная гидрохимия и гидроэкология: создание химико-аналитической и экспериментальной базы осуществления мониторинга водных экосистем и системные исследования факторов и процессов формирования химического состава поверхностных вод. Региональная и бассейновая гидрохимия и гидроэкология: региональные и бассейновые гидрохимические и гидроэкологические исследования. Гидроэкологический и гидробиологический контроль природных водных экосистем и техноекосистем: разработка принципов и методологических основ оценки и контроля биотических процессов в водных экосистемах в градиенте антропогенной зависимости, начиная с водных объектов природно-заповедного фонда, антропогенно нарушенных водоемов и водотоков, заканчивая техноэкосистемами; создание принципиально новых научных основ и системы гидробиологического и гидроэкологического мониторинга техноэкосистем с учетом положений Водной рамочной директивы ЕС.