Приведены результаты 70-летней деятельности кафедры гидрологии и гидроэкологии Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, которая была основана в 1949 г. на географическом факультете. За это время кафедра подготовила более 1500 специалистов-гидрологов, которые работают в Украине и за рубежом. В деятельности кафедры выделяется три периода, которые отражаются в изменениях ее названия: гидрологии суши (1949 - 1976 гг.) гидрологии и гидрохимии (1976 - 2002 гг.) гидрологии и гидроэкологии (с 2002 г.). Заведующими кафедрой в разные годы были шесть известных ученых-гидрологов: В. А. Назаров (1949 - 1961 гг.); Б. А. Пышкин (1962 - 1967 гг.); С. Ф. Пустовойт (1967 - 1976 гг.); В. И. Пелешенко (1976 - 1993 гг.); Л. Н. Горев (1993 - 1999 гг.); В. К. Хильчевский (2000 - 2019 гг.). На кафедре была основана университетская научная гидрохимическая школа, которая подготовила целую плеяду докторов и кандидатов наук. В 1949 - 1997 гг. кафедра выпускала гидрологов статуса инженера; начиная с 1997 г., в обучении осуществлен переход на трехступенчатую подготовку (бакалавр, специалист, магистр); с 2015 г. - выпускаются только бакалавры и магистры. В 2016 г. состоялся первый набор студентов на образовательную программу "Гидрология" специальности 103 "Науки о Земле".

Здійснено аналіз однорідності рядів середніх та максимальних річних витрат води, мінімальних витрат води періоду відкритого русла та періоду льодоставу в межах окремих районів басейнів річок та суббасейнів України. Дослідження виконано з використанням узагальнених параметричних критеріїв Фішера та Стьюдента, адаптованих до гідрологічних рядів, а також непараметричного критерію Вількоксона. Отримані результати свідчать про відсутність спрямованих змін річного стоку річок на більшій частині території країни, за винятком південних та південно-західних її регіонів. Високий відсоток порушень однорідності рядів властивий максимальним витратам весняного водопілля. Практично однорідними є ряди максимальних витрат дощових паводків. Високий відсоток порушень однорідності рядів мінімальних річних витрат води властивий як зарегульованим річкам, так і тим, де об'єми регулювання стоку є значно меншими.

Проведено дослідження екологічного стану р. Стрий та деяких її приток за основними гідрохімічними показниками (органічні речовини, іонний склад, біогенні речовини), зроблена оцінка якості іі водного середовища. На підставі проведеної оцінки якості води р. Стрий та деяких її приток за гідрохімічними показниками встановлено, що за більшістю показників вода річки знаходиться в межах груп "відмінні-задовільні" води, за винятком району спостережень вище впадіння пр. Рибник, де спостерігається зміна класу води та значне забруднення річки нітратною формою неорганічного азоту, що призводить до переходу цієї ділянки спостережень до класу "дуже погані", категорії "дуже брудні".

Розглянуто природно-географічні передумови і систему водопостачання Старосамбірського району Львівської області. Оцінено якість питної води у містах Старий Самбір, Хирів, Добромиль. селі Стрільбичі. Відібрані проби відповідають вимогам ДСаНПіН 2.2.4.-171 - 10, перевищення ГДК не виявлено. Вода, відібрана з колодязя у с. Стрільбичі, є гідрокарбонатно-сульфатно-натрієвою з дещо підвищеним вмістом солей твердості. Простежено проблеми забезпечення якісною питною водою поселень. Незадовільний технічний стан водопровідної мережі викликає системні прориви металевих і чавунних труб (2 - 3 на тиждень), прокладених ще в 70-х роках минулого століття. Фактичні втрати води становлять більше 50 %. Найбільшою проблемою сільської місцевості є часте зниження рівня води у криницях, використання води без попереднього очищення та знезараження. Запропоновано заходи щодо покращання якості води.

Здійснена оцінка гідроекологічного стану річки Латориця на транскордонній ділянці, яка базується на використані офіційних державних методик для оцінки якості води, дозволила визначити категорію, клас I ступінь чистоти води у водозаборі р. Латориця - м. Чоп, кордон із Словаччиною. Проведений аналіз основних гідрохімічних показників якості води у порівнянні з їх граничнодопустимими концентраціями рибогосподарського призначення, показав високий рівень забруднення води у досліджуваному водозаборі сполуками азоту нітритного, заліза, марганцю, магнію, цинку, хрому. Комплексна екологічна оцінка води за середніми значеннями інтегрального екологічного індексу дозволяє віднести води на досліджуваній ділянці до 2 категорії II класу, стан якості води - добрі, ступінь чистоті - чисті; максимальні ж значення - до 3 категорії II класу, стан якості води - добрі, ступінь чистоти - досить чисті. Але, розраховані значення індексу забруднення вод показали, що вода на водозаборі р. Латориця - м. Чоп відноситься до V класу і характеризується як брудна.

Проаналізовано систему моніторингу якості поверхневих вод у басейні річки В'яр. Здійснено аналіз системи моніторингу в межах польської та української частин басейну В'яру. Проаналізовано динаміку вмісту біогенних компонентів та специфічних речовин токсичної дії за даними моніторингу інспекції охорони навколишнього природного середовища м. Жешув, Державної екологічної інспекції Львівської області та власних польових досліджень. За результатами власних польових досліджень здійснено комплексну оцінку якості поверхневих вод басейну р. В'яр згідно з методикою розрахунку індексу забруднення води (ІЗВ). Вказано основні заходи щодо оптимізації природокористування у басейновій системі р. В'яр з метою покращання якості поверхневих вод басейну.

Надійність і стабільність роботи окремих галузей економіки та життєдіяльності населення можливо забезпечити із використанням природних ресурсів. Сучасні кліматичні параметри зумовлюють доцільність запровадження кліматичних ресурсів сонячної радіації, як одного з відновлюваних природних джерел енергії. Кліматичні ресурси сонячної радіації є одним із резервів використання відновлюваних джерел енергії для забезпечення роботи економічних галузей та населення електричною енергією, що є екологічною та не завдає шкоди природному середовищу. На основі моніторингу сонячної радіації, проаналізовано коливання складових радіаційного режиму за 1986 - 2015 рр. й окремі десятиріччя цього періоду та доцільність використання геліоенергетики на території України в сучасний період. Методами математичної статистики розраховано спеціалізовані показники кліматичних ресурсів геліоенергетики та внесок прямої сонячної радіації у склад сумарної за радіаційно-теплий період року (квітень-вересень).

Викладені результати дослідження грозово-градових процесів у літньому сезоні в Криму на прикладі 2005 р., коли відмічались особливо спустошливі градобої. Визначено відмінності у результатах оцінки їх територіального розподілу та масштабів, що отримані різними методами спостережень: метеорологічними станціями, наземними обстеженнями і методами радіолокації Показано геометрія смуг випадіння граду та кількості днів з градом. Оцінено рівень матеріальних збитків. Стаття розрахована на спеціалістів в галузі фізики хмар та активних впливів на градові процеси і може бути корисною для всіх, хто цікавиться походженням і проявом грізних явищ погоди.

Мета роботи - виявлення просторових особливостей розподілу відкладень ожеледі на території України у окремі роки цих періодів, коли їх спостерігалось найменше. Дослідження виконано по окремих місяцях ожеледного періоду для з'ясування особливостей змін, які відбуваються у структурі поля цих відкладень від місяця до місяця при їх найменшому розповсюдженні. Праця є логічним продовженням подібної вже виконаної роботи з виявлення просторових обсобливостей розпорвсюдження відкладень ожеледі у роки найбільшого розповсюдження. Встановлено, що у більшості досліджуваних місяців в обох періодах на тлі більш розгалужених осередків відкладень ожеледі так само, як і при максимальному її розповсюдженні спостерігаються локалізовані центри. Така катрина найбільш чітко проявляється у досліджувані роки 1961 - 1990 рр., переважно на північному сході (північ Чернігіської, більша частина Сумської, північ та центр Харківська області), сході (Луганська, Донецька області - центральна та південна частини), подекуди в центрі (південна частина Кіровоградської, північна та північно-західна частини Дніпропетровська області), на півдні та південному сході та (окремі регіони Одещини, північ Миколаївської, схід Херсонської, центр та південна частина Запоріжжя, Північна та північно-східна частина АР Крим). У 1991 - 2015 рр. подібна структура осередків спостерігається на заході Карпатського регіону, північному заході (Волинь (схід Волинської та більша частина Рівненської областей) - Прикарпаття (Хмельницька та Тернопільська області)), північному сході (північ Чернігіської та Сумської областей, північ та північний захід Харківщини), сході (центр та більша частини Донеччини у напрямку з півночі на південь) та подекуди на півдні (південний захід Одещини, південь Миколаївщини, південь Запоріжжя, окремі осередки на півночі АР Крим та у горах). Помічено, що у більшості мсяців обох досліджуваних періодів поле відкладень ожеледі має подібний характер не дивлячись на окремі відмінності.