Визначено поняття експортного потенціалу інвестиційного комплексу (ІК), наведено класифікацію його видів, а також підхід до визначення експортного потенціалу ІК та його підприємств, який розглянуто з технологічних позицій можливостей створення конкурентоспроможного продукту у необхідній кількості та якості, а також позицій маркетингових можливостей щодо просування продукту; визначено цільовий ринок реальних інвестицій. Обгрунтовано методики оцінки експортного потенціалу підприємств ІК та визначено напрямки його максимізації на основі оцінки взаємозв'язків між конкурентоздатністю експортера, конкурентоспроможністю його продукції та привабливістю регіональних ринків. Запропоновано напрямки максимізації ефекту зовнішньоекономічної діяльності ІК на підставі управління експортом з урахуванням адресного характеру інвестиційної продукції та будівельних послуг, а також механізми державної підтримки експортної діяльності підприємств ІК у фінансовій (пропозиції щодо удосконалення кредитування та страхування експортерів, надання гарантій експортерам для участі в міжнародних тендерах і банкам для фінансування експортних поставок), податковій, тарифній, інформаційно-консультативній і дипломатичній сферах.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретичним та практичним проблемам адміністративно-правового регулювання організації діяльності капітана на водному транспорті. Здійснено аналіз понятійно-категоріального апарату в дослідженнях зазначеної сфери правовідносин. Охарактеризовано суб'єктів адміністративно-правового регулювання воднотранспортних відносин, їхні повноваження, способи та методи правового регулювання, а також основні принципи організації діяльності капітана на водному транспорті.Досліджено систему нормативно-правових актів, які забезпечують правове регулювання організації діяльності капітана на водному транспорті, здійснено аналіз повноважень органів публічної влади у цій сфері, окреслено систему цих суб'єктів. Піддано аналізу завдання, функції, права та обов'язки капітана з організації діяльності на водному транспорті, у тому числі елементи системи засобів адміністративного примусу.Сформульовано низку авторських наукових визначень понять: «капітан на водному транспорті», «організація діяльності водного транспорту», «адміністративно-організаційні функції капітана на водному транспорті», «права капітана з організації діяльності на водному транспорті», «обов'язки капітана з організації діяльності на водному транспорті».Проаналізовано міжнародну та зарубіжну практику регулювання організації діяльності капітана на водному транспорті.Подано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових актів, направлених на адміністративно-правове регулювання організації діяльності на водному транспорті та нормотворчої діяльності органів публічної влади.^UThe thesis is dedicated to the theoretical and practical problems of the administrative and legal regulation of the organization of the captain's activities on water transport. The analysis of the conceptual and categorical apparatus in this sphere of public relations has been carried out. The subjects of administrative and legal regulation of water transport relations, their powers, methods and ways of legal regulation have been characterized as well as the basic principles of the organization of the captain's functions on water transport. The means of administrative and legal regulation of the organization of water transport activities have been analyzed, including the elements of the system of administrative coercion.The legislation system of the organization of the water transport activities of a captain has been researched and the powers of the authorities in this sphere has been analyzed. Captain's tasks, functions, rights and obligations on the organization of water transport activities have been examined.A number of the terms have been defined by the author: “captain of water transport”, “organization of water transport activities”, “administrative and organizational functions of a captain on water transport”, “rights of a captain in organization of water transport activities”, “obligations of a captain in organization of water transport activities”.Upon the research of the phenomenon of the managerial decision of a captain on water transport it has been concluded that it is the legal act of a captain issued in a specific way based on legislation or maritime customs, analysis and assessment of a situation reflecting the interests of numerous subjects, State, ship owner, crew members, passengers, cargo owners, etc., aimed at the organization and implementation of a set of organizational, operational, legal and other measures, that secure life, environment, safe functioning of water transport and adequate economic performance.The international and foreign legislation regulating the organization of the captain's functions on water transport, its genesis and formation of organizational and legal forms have been analyzed.The proposals for improval of the legislation regulating the organization of the captain's water transport activities and the law-making of water transport authorities have been made.

Інститут президентства в Україні відіграє визначальну роль у сфері суспільно-політичних відносин, оскільки за існуючою традицією саме гарант Конституції й політичні сили, що його підтримують, здійснюють вирішальний вплив на формування та реалізацію стратегічного курсу держави. Проте вочевидь спостерігається неадекватність управління, невідповідність якості влади характеру завдань, що стоять перед країною. Вищі органи влади на інституційному рівні фактично не змінювалися весь період незалежності, перебуваючи поза системою політичної відповідальності.У межах поставлених мети і завдань з'ясовано стан вивчення проблеми (де)легітимації президентської влади в Україні; визначено зміст теоретичних підходів дослідження політичного процесу в контексті технологічного виміру (де)легітимації президентської влади; обґрунтовано методологію дослідження проблеми (де)легітимації влади в політичному процесі; з'ясовано нормативно-правову базу легітимації президентської влади в Україні; розкрито інституційну структуру легітимації владних повноважень та особи глави держави в Україні; виявлено зміст технологій делегітимації інституту президентської влади в Україні в електоральних процесах 1999–2004 рр.; визначено особливості використання технологій делегітимації інституту Президента України на виборах 2010–2019 рр.;розкрито та узагальнено форми та напрями делегітимації Президента України в позалекторальних процесах.У контексті (де)легітимації глави держави дуже важливим є електоральний процес, коли претенденти на вищу посаду в державі мають можливість змагатися і проводити комплекс дій з метою власної популяризації і, навпаки, спрямовувати зусилля на дискредитацію своїх опонентів. Цей процес включає сукупність технологічних прийомів і заходів і часто залежить від фінансової спроможності кандидатів, вмінь та навичок членів його команди та виборчого штабу, політичної кон'юнктури тощо.Інституційна структура легітимації Президента України складається із сукупності державних та недержавних інституцій, установ та організацій. Легітимацією президентської влади опікуються органи державної влади, насамперед Офіс Президента України, до недавнього часу державні адміністрації, пропрезидентські фракції в парламенті, підконтрольні засоби масової інформації й комунікації, політичні партій й громадські об'єднання тощо, лояльні або спеціально створені для підтримки й захисту цього інституту влади.Легітимація президентської влади також відбувається шляхом ідентифікації суб'єктів суспільно-політичних відносин за ідейно-політичними або соціально-культурними ознаками, прихильним ставленням громадян до вектору суспільного розвитку, який пропонує глава держави або кандидат під час виконання своїх функціональних обов'язків або під час виборів. Усе це потребує відповідної інституалізації й формалізується під час вироблення стратегічного курсу держави, у нормативно-правових актах, які регламентують порядок формування та діяльності вищих і центральних органів влади, у законах про вибори, про політичні партії, їх програмах і статутах, передвиборчих програмах кандидатів, судових позовах та ін.Специфікою застосування технологій делегітимації президентської влади в українському політичному процесі є їх негативний вплив не лише на особу конкретного політика, але й на інститут президентства як такий, довіра до якого падає разом із падінням рейтингів довіри до конкретного президента.Масштабність фігури та інституту президентства в Україні обумовлює форми та зміст технологій їх делегітимації з боку контреліти. Технологічні прийоми, засоби, зміст і напрями делегітимації Президента України в позалекторальних процесах значною мірою ідентичні тим, що використовують під час виборчих перегонів, крім тих, що безпосередньо впливають на результати підрахунку голосів, зокрема фальшування, маніпуляції з виборчими бюлетенями, виборчою документацією тощо.Розмах кампаній, спрямованих на підрив авторитету глави держави, його дискредитацію в очах громадськості, визначають «градус» боротьби між політичними угрупуваннями, рівень згуртованості опозиції, чинник міжнародного втручання тощо. Показово, що такі кампанії набувають обертів за рік-два до чергових президентських виборів. Інколи масштабність антипрезидентських виступів, її технологічна складова обумовлені непродуманими й недалекоглядними діями та вчинками президента та його найближчого оточення. Найбільш масштабними виступами проти кандидата в президенти та діючого глави держави стали події Помаранчевої революції й Революції Гідності, які поклали край президентським амбіціям В. Януковича.^UThe Institution of Presidency in Ukraine plays a decisive role in the field of socio-political relations, since according to the existing tradition, the guarantor of the Constitution and the political forces that support it shall be decisive on the formation and implementation of the Strategic Course of the State.However, it is obviously observed inadequacy management, the mismatch of the quality of the nature of the tasks facing the country.Supreme bodies of the power at the institutional level have actually changed the entire period of independence, being outside the system of political responsibility.Legitimization of power is a kind of political process aimed at establishing power, gaining public support. At the same time, the legitimization of power is an organic component of the political process as a whole, as the government is able to pursue effective policies only through broad support and approval of citizens.In the context of (de) legitimization of the head of state, the electoral process is very important, when candidates for the highest position in the state have the opportunity to compete and carry out a set of actions to promote themselves and, conversely, to discredit their opponents.This process involves a set of technological techniques and measures and often depends on the financial capacity of the candidates, the skills and abilities of the members of the team and the election headquarters, the political conjuncture, etc.Legitimization of presidential power also occurs by identifying the subjects of socio-political relations on ideological, political or socio-cultural grounds, the favorable attitude of citizens to the vector of social development, which is proposed by the head of state or candidate in the performance of their duties or elections. All of these things require appropriate institutionalization and is formalized during the development of the strategic course of the state, in regulations governing the formation and operation of higher and central authorities, in laws on elections, on political parties, their programs and statutes, election programs of candidates,lawsuits, etc.Scientific analysis and solution of the research tasks set in the introduction allowed forming a number of conclusions of theoretical-methodological and practical-political content.In particular, the high level of personification of Ukrainian politics makes it logical to conclude that the person of the head of state actually embodies the institution of the presidency.The beginning of active use of the delegitimization technologies in the election of the President of Ukraine dates back to the late 1990s, which is associated with the intensification of political struggle, development of market relations, entry into the political arena of regional political elites, the formation of financial and industrial groups and clans, which through the party representation, deputies, support for «their» president, etc. tried to protect corporate interests or increase their own wealth.The application of the delegiatimization technologies of the Institute of President of Ukraine in the elections 2010, 2014 and 2019 do not fit into a single paradigm and has many common denominators, since elections were held for excellent socio-political conditions and circumstances,where the factor of Russian aggression and occupation of the part of the Ukrainian territory became determining .At the same time, in contrast to the 1999 and 2004 elections, these elections were generally characterized by a decrease in the use of administrative resources, falsifications, «dirty» technologies, etc., while expanding the use of IT technologies, virtual communication space, etc.The scale of the figure and the institution of the presidency in Ukraine determine the forms and content of the technologies of their delegitimization by the counter-elite.Technological methods, means, content and directions of delegitimization of the President of Ukraine in extra-electoral processes are largely identical to those used during election campaigns, except for those that directly affect the results of vote counting, including falsification, manipulation of ballots, election documents etc.The scale of campaigns aimed at undermining the authority of the head of state, his discrediting in the eyes of the public; determine the «degree» of struggle between political groups, the level of unity of the opposition, the factor of international intervention, etc.Significantly that such campaign is gaining momentum a year or two before the next presidential election. Sometimes the scale of anti-presidential speeches, its technological component is due to ill-considered and short-sighted actions and deeds of the president and his inner circle.The most extensive protests against the presidential candidate and the current head of state were the events of the Orange Revolution and the Revolution of Dignity, which put an end to Yanukovych's presidential ambitions.

У дисертації запропоновано розв'язання наукового завдання щодо активізації приватного медичного сектору в системі охорони здоров'я країни на засадах державно-приватного партнерства та організаційно-економічного забезпечення його функціонування.У межах дослідження теоретико-методичних основ системи охорони здоров'я розкрито її економічний зміст, визначено структурні ознаки в умовах трансформації та узагальнено базові чинники ефективної моделі системи охорони здоров'я, серед яких значуще місце займає приватний медичний сектор. Сформульовано концептуальні положення формування і розвитку системи охорони здоров'я, поглиблено економічний зміст понятійно-категоріального апарату та узагальнено науково-практичні підходи до її організації. Удосконалено методичне забезпечення ефективного функціонування системи охорони здоров'я. Обґрунтовано комплексний підхід до активізації приватного медичного сектору, в межах якого запропоновано механізм реалізації державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я. Визначено передумови державно-приватного партнерства як результату економічних структурних змін у сфері охорони здоров'я, систематизовано переваги застосування державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я для всіх учасників медичного сектору. Досліджено тенденції розвитку приватного медичного сектору в Україні та виявлено перспективи його активізації. Сформульовано основні цілі державного регулювання ринку приватної медицини.Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки факторів активізації економічного потенціалу приватного медичного сектору та досліджено їхній вплив на розвиток приватного медичного сектору. Розроблено структурну модель активізації приватного медичного сектору на засадах державно-приватного партнерства. Охарактеризовано особливості державного регулювання механізмів державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я. Визначено напрями активізації приватного медичного сектору. Удосконалено науково-методичні засади оцінки соціального та економічного результатів активізації приватного медичного сектору на основі державно-приватного партнерства. На основі імітаційного моделювання сформовано різні сценарії розвитку системи охорони здоров'я та визначено їхні соціально-економічні результати. Визначено соціальний ефект від активізації приватного медичного сектору. Обґрунтовано доцільність активізації приватного медичного сектору на засадах державно-приватного партнерства, що забезпечить найбільший приріст ВВП з усіх вірогідних сценаріїв.^UThe dissertation proposes a solution to the scientific problem of the private medical sector revitalization in the health care system of the country on the basis of public-private partnership and organizational and economic support of its functioning. In the framework of the study of the theoretical and methodical foundations of the health care system, a conclusion on the feasibility of applying a comprehensive approach to its problems was made. The economic content of the health care system is revealed, its structural features in the conditions of transformation are determined and the basic factors of the cost-effective model of the health care system are generalized, among which the key role is given to the private medical sector. Conceptual provisions for the development of the health care system have been formulated and methodological support for its effective functioning has been improved. Based on the generalization and systematization of the tools of state regulation of the medical sphere, methodical support for the effective functioning of the health care system has been formed, which includes means of activating the private medical sector as a compensatory element of the limiting public spending mechanism. The methodical support is based on the target scheme of selection of optimal management tools. The variability of the set of tools is substantiated, which allows forming a mix of tools depending on the tasks and the object of influence. A complex approach to the revitalization of the private medical sector has been improved, within which the mechanism of public-private partnership in the sphere of health care has been substantiated.The preconditions of public-private partnership as a result of structural changes in the sphere of health care are defined; the advantages of application of public-private partnership in the sphere of health care for all participants of the medical sector are systematized. The tendencies of the private medical sector development in Ukraine are investigated and prospects of its revitalization for the purpose of improvement of functioning of health care system are revealed. The author identifies areas of economic cooperation between the public and private sectors, which are detailed by production and non-production areas. Based on the analysis of foreign experience in the application of public-private partnership in the medical sphere, the optimal structural components of health care models are identified and the principles of their adaptation to domestic conditions are determined.A methodical approach to the assessment of internal factors influencing the development of the private medical sector has been developed, which allowed identifying the factors of the internal environment that have the greatest impact on the activation of the private medical sector. The factors influencing the development of the private medical sector is analyzed by grouping the list of factor conditions that determine the success and limitations of this process. Based on the quadratic adjacency matrix, the relative significance of each factor of both stabilizing and destabilizing effects was calculated, which made it possible to identify priority factors in each direction.A structural model of the private medical sector revitalization on the basis of public-private partnership has been developed. The peculiarities of public administration in the implementation of public-private partnership in the sphere of health care are described. Areas of activation of the private medical sector have been identified, which will ensure the policy of active changes in the sphere of health care, will help expand the sources of funding for the health care system and save budget funds, increase the efficiency of medical resources. The author has developed scientific and applied principles for predicting the social and economic effects of the activation of the private medical sector, based on scenario simulation of the health care system, and proved that it would provide the largest GDP growth in all plausible scenarios.