На основі широкого кола документів із українських і польських архівів, тогочасної протестанської періодики, вітчизняної та зарубіжної історіографії зроблено компаративний аналіз процесу становлення, утвердження та розвитку евангельських християн у Польщі (1918 - 1939 рр.) у контексті державно-церковних і міжконфесійних відносин. Встановлено, що євангельські християни набули найбільшого поширення на території західноукраїнських і західнобілоруських земель Польщі. Визначено, що інституалізація євангельських християн включала в себе рух від утворення окремих громад до об'єднання їх у союзи. Обгрунтовано, що легалізація спільноти супроводжувалась складнощами у процесі реєстрації громад і статуту державними органами влади. Розкрито, що внутрішньоцерковне життя євангельських християн крім богослужбової діяльності забезпечувалося місіонерським, молодіжним, жіночим, музично-хоровим, видавничим і освітньо-виховним напрямами діяльності. Досліджено, що міжконфесійні відносини характеризувалися боротьбою із православною, католицькою та протестанськими конфесіями за сфери впливу, а також взаємодією з метою узгодження місіонерської діяльності.

  Скачати повний текст