Проведено комплексне системне дослідження звукового рішення фільму як одного з головних компонентів його образної структури. Розроблено й впроваджено субтрактивний, адитивний й інтеграційний методи синтезу образної структури, адаптовані для художнього аналізу з теорії світла й технології синтезу звуку. Образну структуру фільму розглянуто як складну й багатошарову систему з асоціативними зв'язками по горизонталі (об'єднання мови, музики, звукових ефектів й атмосфери у звукову картину), вертикалі (звукозоровий контрапункт) і в масштабі формоутворення (лейтелементи, принципи симфонізму, перенесення в кінематограф принципів традиційної будови балади, думи, народної драми - вертепу). Проаналізовано досвід застосування субтрактивного, адитивного й інтеграційного методів синтезування образності на прикладі українських ігрових фільмів. Розглянуто новітні засоби виразності багатоканальних систем кіно.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження: різногалузеве співробітництво України та Республіки Польща в умовах глобалізації сучасного світу. Мета дослідження: історія всебічної взаємодії України та Республіки Польща, виявлення закономірностей, здобутків і перспектив партнерства в умовах трансформації від білатеральних відносин до мультилатеральної співпраці на шляху інтеграції до ЄС та НАТО. Методи: системний, інституційний, діалектичний, аналізу й синтезу, статистичний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, конкретно-історичний, авторські принципи Дж. Розенау щодо теорії міжнародних відносин. Наукова новизна: висвітлено вплив концепцій та діяльності Є. Ґедройця на формування проукраїнської позиції політиків Польщі, їхніх відносин з керівництвом України. Подано авторський погляд на трансформацію українсько-польських відносин від пересічного білатерального співробітництва до особливого партнерства в системі мультилатеральної співпраці в межах європейської та атлантичної інтеграції. Виявлено некоректність оцінки вітчизняної історіографії щодо періоду середини 1990-х рр. як часу «стагнації» в українсько-польських відносинах. Досліджено значення для українсько-польських відносин раніше засекречених «Тез про політику Польщі щодо Росії і України» 2008 р., а також архівних матеріалів про діяльність місцевих органів влади у питаннях польсько-української співпраці у 1991 – 2015 рр., вперше введених до наукового обігу. Розкрито вплив співпраці України з Польщею у різних галузях на успішне проведення Україною реформ згідно з «Планом дій Україна – ЄС». Розроблено хронологію сучасних українсько-польських відносин за принципом рівня залучення питань європейської інтеграції в міждержавних відносинах. Практичне значення: матеріали дисертації можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок, у навчальних курсах і посібниках з історії України, міжнародних відносин, для побудови стратегій зовнішньополітичної діяльності державних структур та громадських організацій, що опікуються українсько-польським партнерством. Сфера використання: навчальний процес, дипломатія.^UObject of study: multifaceted cooperation between Ukraine and the Republic of Poland in the conditions of globalization of the modern world. Purpose of the research: a comprehensive historical study of the complex interactions between Ukraine and the Republic of Poland, identifying the patterns, achievements and prospects of partnership in the context of its transformation from bilateral relations to multilateral cooperation on the path of integration into the EU and NATO. Methods: systematical, institutional, dialectical, analysis and synthesis, statistical, problem-chronological, comparative-historical, historical-typological, specific-historical, along with J. Rosenau's principles on international relations theory. Novelty: the influence of J. Giedroyc's concepts and activities on the formation of the pro-Ukrainian position of Polish politicians and their relations with the leadership of Ukraine was identified. The author presented an insight into the transformation of Ukrainian-Polish relations from ordinary bilateral interaction into a special partnership in the system of multilateral cooperation within the framework of European and Atlantic integration. The research's result cast doubt on the correctness of previous assessments in national historiography regarding the period of the mid-1990s as the time of “stagnation” in the Ukrainian-Polish relations. The significance of previously classified documents such as “The Theses on Polish Policy on Russia and Ukraine” of 2008, as well as that of the archival materials on the activities of local authorities regarding the matters of Polish-Ukrainian cooperation in 1991–2015 (first added to scientific circulation) was analyzed. The impact of multifaceted Ukrainian-Polish cooperation on Ukraine's successful implementation of reforms according to the Ukraine – EU Action Plan was examined. A chronology of the contemporary Ukrainian-Polish relations on the principle of the level of their involvement in the issues of European integration was developed. Practical importance: the results of the dissertation can serve as a basis for further scientific development, for educational literature on the history of Ukraine, and on international relations, for the development of foreign policy strategies by governmental institutions and non-governmental organizations connected to the issues of Ukrainian-Polish partnership. Field of using: educational process, diplomacy.

Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній, громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б), виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським суспільством. Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича, В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від 1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери, якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до проведення спеціального дослідження. Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи: писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами, законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою, навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними виданнями, матеріалами соціологічних досліджень. Методологічні засади дослідження включають принципи наукового пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності) та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний, діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених об’єктах. Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців, оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося далеким від повноти та наукової об’єктивності. Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши зосередження на українській проблематиці...^UThe dissertation is devoted to the study of the patterns of positioning of Stepan Bandera in the socio-cultural space of Ukraine, which includes different levels of socially significant activity of people - scientific, educational, socio-political, cultural, media. The research provided an opportunity to trace the evolution of the scientific representation of the leader of the OUN(b), to reveal the extent to which S. Bandera's activities are reflected in school textbook literature, to analyze the socio-political refraction of his figure, to study the symbolic space around him, to track the accumulation of characteristics of the figure in the media space and manifestations of information confrontation, to determine the dynamics of its perception by Ukrainian society. The analysis of the historiography of the problem showed the presence of certain achievements of scientists in the study of the representation of the name of S. Bandera in the socio-cultural space. It was noted that some of its aspects were put on the agenda by researchers at the turn of the 1990s - 2000s. The catalyst for scientific interest in the topic was the 100th anniversary of the birth of the Leader of the OUN(b), under the influence of which special publications of authorship appeared V. Vyatrovych, V. Trofymovich, V. Futala and other historians. The next wave of actualization of the historiographic dimension of the positioning of the figure of S. Bandera was caused by the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine in 2014. As a result, in the second half of the 2010s, a number of intermediate studies appeared on the level of development, stages and content of the works, to one degree or another focused on the figure of the leader of the OUN(b). However, throughout the entire historiographical period, from the 1990s to the beginning of the 2020s, works on representations of the figure of S. Bandera, if analyzed, were mostly in the general context of the achievements of the study of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century, primarily the history of the OUN. Few scientists paid special attention to the results of studying his attitude in the socio-cultural space, which prompted a special study. The dissertation is based on a complex of historical sources, which, according to the origin and method of information preservation, are grouped into four groups: written, tangible (monuments and museum exhibits), linguistic (street names and slogans), electronic (official websites of institutions, Internet portals, electronic media, reference web resources, social networks, blogs). The widest is the first group, which is represented in the dissertation by historiographical sources, legislative acts, works of S. Bandera, memoir literature, educational and methodical works on teaching history at school, periodicals, materials of sociological research. The methodological foundations of the study include the principles of scientific knowledge (scientific objectivity, historicism, multifactoriality, continuity) and a set of general scientific methods (empirical, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem-chronological, statistical, logical, dialectical, generalization), which gave it will be possible to build a general configuration of research, as well as special historical ones (historical-comparative, historical-typological, historical-genetic, historical-biographical), which is used in the study of changes over time in certain objects. Since historical science is currently one of the agents of the information confrontation and is an important element of the socio-cultural space, the dissertation pays attention to determining the place of the figure of S. Bandera in the process of studying Ukrainian history. In the formation of scientific ideas about it, two stages are distinguished: the Soviet period (50-80s of the 20th century) and the era of Ukrainian Independence (90s of the 20th - beginning of the 21st century). It is shown that two diametrically opposed concepts of Ukrainian history were formed on the first one, and in its context - the history of the liberation movement, within which the figure of S. Bandera was positioned. In the Soviet concept, Ukrainian nationalism was interpreted as "the greatest enemy of the Ukrainian people." It is characterized by ideological obscurantism, distortion and suppression of facts, falsification of events, frankly brutal attitude towards leading figures of the OUN. As for the figure of S. Bandera, the general concept of "Bander people" was used on the pages of scientific works, while his personality almost completely "fell out" from the field of view of professional historians. At the same time, intellectuals from the Ukrainian diaspora, despite the idealization or categorical rejection of the figure due to a certain political engagement, with their publications revealed the most important milestones of the active life of the Leader of the OUN(b)...