Досліджено процес взаємодії лімфоцитів і пухлинних клітин в динаміці росту меланоми B16 мишей та хворих на меланому шкіри, визначено роль експресії ядерного антигена проліферуючих клітин, CD25 і CD54 лімфоцитами і пухлинними клітинами у реалізації протипухлинної дії лімфоцитів, розглянуто можливість корекції даної взаємодії мієлопептидом-2. Визначено, що ЛПК хворих на меланому і лімфоцити лімфатичних вузлів мишей з меланомою B16 посилюють свою протипухлинную дію під впливом мієлопептиду-2, що має здатність також безпосередньо пригнічувати ріст клітин меланоми B16 і клітин меланоми хворих в системі in vitro.

  Скачати повний текст

Проаналізовано функціональний і структурно-організаційний підходи щодо визначення політичної опозиції. Розкрито сутність поняття "політична опозиція" як організованої політичної сили, яка критикує владу та здійснює контроль за її діяльністю. Виокремлено й систематизовано функції й типи політичної опозиції за умов сучасної демократії. Встановлено, що основними функціями політичної опозиції у демократичній політичній системі є репрезентація інтересів, комунікативна функція, критика й формування альтернатив у політиці, а також зняття громадського невдоволення та участь у вирішенні конфліктів. Охарактеризовано такі типи політичної опозиції, як: структурна - неструктурна; парламентська - непарламентська; активна - пасивна; відповідальна - невідповідальна; лояльна, нелояльна та напівлояльна. Досліджено основні етапи становлення інституту політичної опозиції, якими є: філософсько-етичне осмислення явища опозиційності; раціональне, природничо-правове обгрунтування протесту владі; інституціоналізація політичної опозиції у демократичних країнах. Розглянуто основні моделі інституціоналізації опозиції у країнах сучасної демократії, зокрема, у Великобританії, Німеччині, Франції, США та Швейцарії. Проаналізовано актуальні проблеми інституціоналізації опозиції у політичній системі України. Доведено, що важливу роль відіграють: консенсус у політиці, слабкість опозиційного лідерства, недостатній кадровий потенціал професійних чиновників вищого рангу, недоліки політичної реформи, невизначеність суб'єктів опозиційної діяльності та низький рівень демократичної політичної культури суспільства. Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності процесу інституціоналізації політичної опозиції в Україні.

  Скачати повний текст