Досліджено становище громад євангельских християн-баптистів (ЄХБ) Південної України за умов суспільних трансформацій 1920 - 1930-х рр. Розкрито організаційну структуру громад ЄХБ, висвітлено їх еволюцію й основні напрямки діяльності. Показано деструктивний вплив антирелігійних заходів радянської влади, що призвели до деформації організційної структури громад ЄХБ. Проаналізовано культову, організаційну (підготовка кадрів, участь у місцевих і всеукраїнських заходах), гуманітарну та культурницьку (благодійну та гурткову) діяльність громад ЄХБ. На прикладі підвенноукраїнських громад ЄХБ підтверджено тезу про зростаня чисельності протестантів на початку 1920-х рр. та їх зменшення наприкінці даного десятиліття. Доведено нечисленне, але постійне поповнення громад протягом 1930-х рр. Виявлено фактори впливу на динаміку чисельності південноукраїнських громад ЄХБ, засвідчено безперервність їх функціонування всупереч репресивній політиці радянської влади 1930-х рр. Проаналізовано соціальну структуру південноураїнських громад ЄХБ. Доведено, що у складі ЄХБ переважали особи працездатного віку (середняки та бідняки), переосмислено традиційну оцінку соціальної структури баптистських громад як "куркульських осередків". Зафіксовано здебільшого український національний склад громад ЄХБ. Показано роль родини у збереженні та відтворенні віровчення. Виявлено посилення політичного й адміністративного тиску на громади баптистів з боку держави протягом 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано основні вектори репресивної політики, проаналізовано їх вплив на життєдіяльність ЄХБ. Показано ілюзорність лояльного ставлення радянської влади до баптистів у 1920-х рр. Встановлено взаємозв'язок між проголошенням тези про посилення класової боротьби зі створенням ідеологічного підгрунтя репресій проти баптистів. Доведено фальсифікацію органами ДПУ - НКВС слідчих справ з метою знищення авангарду баптиських громад у 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему трансформації політичного поля пострадянських країн через групові й індивідуальні стратегії нагромадження та конвертації капіталів політичних акторів. З'ясовано особливості застосування концепції конвертації суспільних капіталів як методології дослідження політичних еліт у трансформаційних соціумах. Визначено специфіку економічного, соціального, політичного, символічного, культурного та гендерного капіталів у контексті системної трансформації за трьома рівнями аналізу: індивідуальним, груповим і соціоетальним. Виявлено вплив конвертаційних стратегій опозиційної еліти як групових політичних акторів на динаміку політичного поля України, Грузії, Молдови та Литви на початку XXI ст. Показано, що основною конвертаційною стратегією індивідуальних політичних акторів у політичному полі сучасної України є взаємоконвертація політичного й економічного капіталів. Як case study індвідуальних конвертаційних стратегій проаналізовано модель життєвого циклу політика Ю. Тимошенко та доведено, що домінувальною формою для неї є символічний капітал.

  Скачати повний текст