Дисертаційна робота присвячена вивченню рослинності та біотопів басейну р. Красна, зокрема розробці їхньої класифікації, оцінці екологічних та созологічних особливостей, дослідженню закономірностей територіальної (ландшафтної) диференціації території. Встановлено синтаксономічну структуру (23 класів, 31 порядок, 41 союз та 67 асоціацій) рослинних угруповань. З урахуванням флористичних, ценотичних та екологічних особливостей доведено самостійність класу Helianthemo-Thymetea. Розроблено класифікаційну схему біотопів, що включає 6 типів, а також виявлено найбільш поширені та диференційовані біотопи. Оцінено діференціюючу дію та виявлено чотири основні групи лімітуючих екологічних факторів. Проаналізовано характер територіального розподілу рослинних угруповань басейну р. Красна та підтверджено його розмежування на два геоботанічних райони: Краснолимансько-Станично-Луганський та Сватівський. Проведено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів дослідженої території, на основі чого проведено їхнє ранжування по класах. Досліджено раритетний фітоценофонд басейну р. Красна та виявлено 116 видів вищих судиних рослин, занесених до охороних списків, 50 асоціацій, включених у Зелену книгу України, а також 16 типів біотопів, що охороняються відповідно до Резолюції № 4 Бернської конвенції.^UThe dissertation is devoted to the study of vegetation and biotopes of the Krasna River basin, in particular the development of its classification, the assessment of ecological and sozological features, and the study of the patterns of territorial (landscape) differentiation of the territory. The syntaxonomic structure (23 classes, 31 orders, 41 unions and 67 associations) of plant communities was established. Based on the floristic, cenotic and ecological features, the independence of the Helianthemo-Thymetea class has been proved. The classification scheme of habitats, which includes 6 types, has been developed, as well as the most common and differentiated biotopes have been identified. There was evaluated the differentiating effect and identified four main groups of limiting ecological factors. The pattern of the territorial division of plant communities in the Krasna River basin has been analyzed and its distinction has been confirmed on two geobotanical districts: Krasnolimansko-Stanichno-Lugansky and Swatovsky. There was conduct estimation of the effects of threats, the sozological significance and the degree of the biotopes stability of the research area the basis of which the biotopes were ranked by classes. The rarity phytocenotic fund of the Krasna River basin has been investigated and 116 species of higher vascular plants that entried in the protection lists, 50 associations included in the Green Book of Ukraine, as well as 16 types of biotopes protected in accordance with Resolution № 4 of the Berne Convention have been identified.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню рослинності, біотопів Дністровського каньйону та еколого-топологічній специфіці їхнього розподілу (типізації екомер), оцінці диференціації екологічних факторів, аналізу ступеня впливу зовнішніх факторів, наукової значущості, ризику втрат біотопів, що є основою для розробки заходів їхнього збереження. За результатами опрацювання геоботанічних описів, архівних та літературних даних встановлено синтаксономічний склад природної рослинності Дністровського каньйону, яка представлена 18 класами, 24 порядками, 41 союзом та 70 асоціаціями. Класифікаційна схема біотопів включає 5 класів: D – перезволожені (прибережно-водна рослинність); E – трав'яні (луки, степи, пустища); F – чагарники; G – ліси; Н– хазмофітні. На основі методики синфітоіндикації встановлено, що провідними екологічними факторами у диференціації біотопів лісового типу на схилах є кліматичні показники омбро-,термо- та кріорежиму. Для біотопів трав'яного типу – змінність зволоження ґрунту, що тісно корелює з показниками сольового режиму і кислотності. В межах заплави провідними факторами виступають змінність зволоження, вологості та аерації ґрунтів.За результатами аналізу топологічного розподілу біотопів здійснено типізацію екомер та запропоновано назви сигма-синтаксонів. Різноманіття екомер представлено 16 сигма-синтаксонами. Встановлено, що найвище β-різноманіття властиве екомерам трав'яного типу, які переважно поширені вмежах НПП «Подільські Товтри», тоді як особливо цінні типи біотопів формують екомери лісового типу, які здебільшого зосереджені на територіїНПП «Дністровський каньйон» та НПП «Хотинський». Проаналізовано загальні особливості розподілу рослинних угруповань в межах заплави тасхилів каньйону та проведено синфітоіндикаційну оцінку градієнта змін провідних екофакторів. З'ясовано, що складність літологічної та геоморфологічної будови каньйону визначає комплексний та строкатий рослинний покрив в межах макрокомбінацій. Досліджено раритетний фітоценофонд Дністровського каньйону та виявлено 129 видів вищих судинних рослин, занесених до охоронних списків, 38 асоціацій, занесених до Зеленої книги України, а також 15 типів оселищ, що охороняються відповідно до Резолюції 4 Бернської конвенції. Здійснено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів території дослідження, на основі чого проведено їх ранжування по класам.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of vegetation and habitatsof the Dniester canyon, to the ecological and topological specifics of their distribution (typification of ecomers), assessment of environmental factors, analysis of the degree of external factors, scientific significance, evaluation of habitat loss, conservation perspectives.Based on the results of the phytosociological data, including data from archivesand literature sources, the syntaxonomic composition of the natural vegetation of the Dniester canyon was established, which is represented by 18 classes, 24 orders, 41 alliances and 70 associations. The classification scheme of biotopes includes five types: (D – coastal and aquatic vegetation; E – grassland habitats (meadows, steppes, heathland); F – shrubs; G – forests; H – chasmophytic biotopes). Based on the method of synphytoindication, the leading environmental factors for the differentiation of ecomers are established. On the slopes of the Dniester canyon the leading factors of the forest habitats differentiation are the climate humidity, thermal regime and cryoregime. Whereas for grassland habitats – the variability of soil moisture, which is closely correlated with the salt regime and acidity. Within the floodplain, the leading factors are variability of soil moisture, humidity and aeration. We proposed the scheme of ecomers within mesocombinations with the names of sigma-syntaxa, based on the assessment of the topological distribution of habitats. They are represented by 16 sigma-syntaxa. It is established that highest β-diversity is characteristic for the grassland types of ecomers, which are mainly distributed within the Podilski Tovtry National Park, while especially valuable habitat types are formed by forest-type ecomers, which are mostly concentrated in the Dniester Canyon National Park and the Khotyn National Park..The general patterns of distribution of plant communities within the floodplainand canyon slopes are analyzed. We made a synphytoindication assessment of theenvironmental gradient of each of the factors. It was found that the complexity of the lithological and geomorphological structure of the canyon determines the character of vegetation within the macrocombinations.We found 129 rare vascular plant species listed in the red lists s and 38 аssociations are included to the Green Data Book of Ukraine; 15 habitat types arelisted in the Resolition 4 of the Bern convention. We classified the habitats based on their threats and values.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасного стану рослинності природного заповідника «Єланецький степ», аналізу змін рослинного покриву за 20 років існування об'єкта, розробці рекомендацій щодо збереження фіторізноманіття. На основі еколого-флористичного підходу встановлено синтаксономічну структуру рослинності заповідника, яка включає 8 класів, 12 порядків, 14 союзів, 20 асоціацій, 1 субасоціацію та 2 дериватних угруповання. Для виявлення екологічних особливостей рослинності був проведений аналіз за провідними едафічними та кліматичними факторами. Встановлено, що між найпоширенішими класами простежується чітка диференціація за факторами вологості ґрунту, аерації субстрату, вмісту карбонатів та азоту у ґрунті. Поширення рослинних угруповань залежно від рельєфу та показників екологічних факторів має певні закономірності, що простежуються на еколого-ценотичних профілях. На плакорах та схилах балок поширені угруповання Potentillo arenariae - Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 та Stipo lessingianae-Salvietum nutantis Vynokurov 2014. На ділянках схилів, де відбувається різкий перегин, підвищується вміст кальцію, кислотності та солей розвиваються чагарникові угруповання Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. На виходах вапняку, де шар ґрунту слабо сформований, менший вміст солей, більший вміст азоту та менш постійний режим зволоження, розвиваються угруповання Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999. До найбільш вологих тальвегів балок приурочені угруповання Agropyretum repentis Felföldy 1942. Встановлено, що основним напрямом динаміки рослинного покриву на території заповідника є демутаційні зміни, що відбуваються після припинення впливу випасу, випалювання, розорювання та лісомеліораційних заходів. Проте, оскільки на досліджуваній території відновлення рослинності відбувається в абсолютно заповідних умовах, демутаційні процеси набувають ознак, властивих резерватогенним сукцесіям. В останнє десятиріччя існування заповідника виникла проблема деградації рослинності у загорожі з бізонами, оскільки кількість тварин у вольєрі перевищила допустимий рівень пасквального навантаження на даній площі. Для встановлення екологічних змін рослинності протягом останніх 20 років, було здійснене порівняння умов заповідника у вихідному стані 1996 року та у 2017 році. З цією метою був проведений синфітоіндикаційний аналіз шести репрезентативних синтаксонів. З'ясовано, що серед екологічних параметрів достовірна різниця значень спостерігається для кліматичних факторів, зокрема для терморежиму, омброрежиму та континентальності. Класифікаційна схема біотопів включає біотопи категорії типів C, D, E, F ,I. Найвищим ступенем диференціації відзначаються типи біотопів Е та І. Наведено характеристику 15 асоціацій 6 формацій степової рослинності, що належать до раритетного фітоценофонду та включені до Зеленої книги України. Було досліджено адаптаційну здатність чотирьох адвентивних видів Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. На основі даних синфітоіндикаційного аналізу, можна зробити висновок, що два види з модельних, а саме Ulmus pumila та Elaeagnus angustifolia, спроможні адаптуватися до екологічних умов досліджуваної території. Вони мають широку екологічну амплітуду та здатні проникати до степових угруповань. Їхнє розповсюдження не обмежується екологічними умовами, але ускладнюється цілісністю структури степових ценозів. Поширення видів Robinia pseudoacacia та Gleditsia triacanthos, окрім непорушеності степових ділянок, стримується нестачею вологи. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше: розроблено класифікаційну схему та рослинності території заповідника «Єланецький степ» на підставі еколого-флористичного підходу , визначено перелік біотопів на території природного заповідника (деякі категорії деталізовано до 6-7 рівня), досліджено можливості адаптації адвентивних деревних видів до екологічних умов досліджуваної території. Також описано особливості відновлення рослинності на території заповідника після впливу розорювання, випасу, випалювання, лісомеліорації за 20 років його існування. Матеріали дисертації використовуються для підготовки Літопису природи заповідника «Єланецький степ». Геоботанічні описи та еколого-ценотичні профілі будуть використані для моніторингу стану рослинності. Обґрунтовано необхідність запровадження природоохоронних заходів для відновлення степових угруповань.^UThe study is devoted to the investigation of the current state of the nature reserve "Yelanetskyi Step" vegetation,analysis of plant cover dynamic changes over the 20 years of the object, the development of recommendations for the conservation of phytodiversity. Based on the ecological and floristic approach, the syntaxonomic structure of the reserve's vegetation has been established. The classification scheme includes 8 classes, 12 orders, 14 alliances, 20 associations, 1 sub-association, and 2 derivative communities. Based on the method of synphytoindication, the ecological analysis of the leading edaphic and climatic factors was performed. It is established that between the most common classes of herbaceous vegetation there is a clear differentiation by factors of soil moisture, substrate aeration, carbonate, and nitrogen content in the soil. The distribution of plant communities depending on the terrain and the values of environmental factors has certain patterns that are reflected in the ecological profiles. Potentillo arenariae–Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 and Stipo lessingianae–Salvietum nutantis Vynokurov 2014 communities are located on the plateaus and slopes of the ravines. In areas of slopes where there is a sharp bend, the content of calcium, acidity, and salts is higher, develops shrub communities Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. Communities of association Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999 develop at limestone outcrops where there is thin soil layer on the surface, lower salt content, higher nitrogen content and humidification is less stable. Agropyretum repentis Felföldy 1942 communities are confined to the wettest bottoms of ravines. It is established that the main trends of the vegetation dynamics on the reserve territory are demutation changes that occur after the cessation of grazing, burning, plowing, and forest reclamation measures. However, since the restoration of vegetation in the study area takes place in absolutely protected conditions, demutation processes due to the lack of factors that alienate excess biomass, acquire common features of postreserving successions. In the last decade of the reserve's existence, the problem of vegetation degradation in the fence with bison has arized, as the number of animals exceeded the allowable level, so this area is overgrazed. To establish the ecological changes of vegetation during the last 20 years, a comparison of the conditions of the reserve in the initial state of 1996 and 2017 was made. For this purpose, a synphytoindication analysis of six representative syntaxons was performed. It was found that among the ecological parameters a significant difference in values is observed for climatic factors, in particular for the thermal regime, climate humidity, and continentality. We proposed the classification of habitats of the studied area, which includes 5 types: С, D, E, F, I. The highest degree of differentiation is observed by types E and I. Based on dominant classification the characteristics of 15 associations of 6 steppe vegetation formations included in the Green Data Book of Ukraine are given. The adaptive capacity of adventive species Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. was studied. Based on the data of synphytoindication analysis, it could be concluded that two species out of four, namely Ulmus pumila and Elaeagnus angustifolia, are able to adapt to the ecological conditions of the study area. They have broad ecological amplitude and have the capacity to penetrate steppe communities. Their distribution is not limited by ecological conditions but is complicated by the integrity of the structure of steppe coenoses. The distribution of Robinia pseudoacacia and Gleditsia triacanthos species, in addition to the intact steppe areas, is constrained by lack of humidity. The scientific novelty of the work is that for the first time based on the Brown-Blanke ecological-floristic method, a classification scheme of the «Yelanetskyi step» nature reserve was established. For the first time, a list of biotopes on the territory of the nature reserve has been determined, some of them are detailed to 6-7th levels. Features of vegetation restoration on the territory of the reserve after the influence of plowing, grazing, roasting, forest reclamationfor 20 years of its existence are described. For the first time, the possibilities of adaptation of adventitious tree species to the ecological conditions of the studied territory were investigated. The dissertation materials were provided for the«Yelanetskyi Step» Nature Reserve Chronicles of the nature. Geobotanical relevés and ecological profiles will be used for vegetation changes monitoring. The necessity of measures for the restoration of steppe communities is substantiated.