Встановлено, що джерелами інтертексту В.Пелевіна є твори літератури, філософії, психології, живопису, музики, кінематографа, сюжети, мотиви, образи стародавніх міфів, російської народної казки, подані у вигляді цитат, алюзій, ремінісценцій. Складний комплекс цитат, алюзій, ремінісценцій охарактеризовано як центонні та визначено основний вид інтертекстуальності - мега/гіпертекстуальність. Виявлено функції інтертекстуальних елементів, які конструюють картину світу та концепцію героя. Доведено, що у складному світі пелевінського гіпертексту кожен протекст є глибоко обумовленим і виконує свої власні функції, підпорядковується логіці центруючого тексту-лідера (буддизму та його модифікації дзен-буддизму). Зазначено, що виявлення у творчості В.Пелевіна елементів синтезу свідчить про пошук письменником нових шляхів, кардинально протилежних деконструкції постмодернізму.

  Скачати повний текст