Науковою проблемою представленої дисертації є дослідженнядинаміки змін у репрезентаціях гендерної ідентичності через художнєосмислення «чоловічого» та «жіночого» у візуальних мистецтвах Українипісля набуття незалежності, тобто упродовж трьох останніх десятиліть, зурахуванням оновлення етико-естетичних, соціокультурних, політичних,економічних стратегій на тлі технологічних інновацій.Період незалежності України, розпочавшись наприкінці ХХ століття,відкрив добу, що характеризується суттєвими перетвореннями всоціокультурному просторі, відмовою від звичних культурних, етичних,естетичних та інших стереотипів. Початок 1990-х став своєрідною «точкоюбіфуркації», позначивши критичний стан в політиці, ідеології, культурі знаступним переходом на інший рівень впорядкованості. У цей час новомуосмисленню піддається розуміння гендера, його не вродженої, а соціальнонабутої природи, стверджується право індивіда вільно обирати більшмаскулінні чи фемінні прояви, позиціонуючи себе в залежності відфізіологічних, психологічних та ментальних особливостей, суспільнихфункцій, «рольових» задач та інших чинників. Ця ідея, в різних їїмодальностях, помітно надихає філософів, соціологів, культурологів,митців України та західного світу, тим самим органічно вписуючи нашудержаву в контекст європейської культури.На жаль, розмитість критеріїв ґендера у перехідний періодобумовлена відсутністю посткласичних концептуальних моделей гендерноозначеної суб’єктивності, підсилена загальносвітовою тенденцією доглобальних зрушень у дослідженнях фемінного та маскулінного, ускладнюєсистемне вивчення сучасного мистецтва, перешкоджає розуміннюсвоєрідності рівночасної української візуальної культури та її місця уєвропеїзованому світі. У такий доволі непростій теоретико-методологічнійситуації запровадження гендерного підходу до вивчення творів вітчизняноївізуалістики, що були запущені в культурний обіг упродовж останніх 30років, видається актуальним і принципово важливим не тільки з позиціймистецтвознавчо-культурологічної науки, але й внаслідок глибинногозв’язку зі змінами соціальних, гендерних норм у світі — як у сферітеоретичного осмислення, так і у вимірі практичних реалізацій.Виходячи з комплексного аналізу корпусу авторитетних теоретичнихпраць та значного обсягу фактологічних матеріалів — перформативних артпрактик, творів образотворчого мистецтва, фотографії, розглянувшисинхронний кінематографічний ландшафт, у дослідженні показано, як увітчизняних візуальних творах межі ХХ–ХХІ століть гендернесимптоматично зплітається з ідеологічним, політичним, національним.Саме в ці контексти суспільного буття вписано логіку трансформацій вхудожній інтерпретації фемінного та маскулінного, надано періодизаціюцих перетворень, виявлено трансгресію деяких асоційованих з конкретнимгендером архетипів, що дає підстави прогнозувати подальше звільнення віддетермінації стереотипного мислення у вітчизняній науковій думці тамистецьких практиках, передбачити появу нових «гендерних композицій»у візуальних втіленнях чоловічого та жіночого, що з необхідністюсформуються внаслідок змін архітектоніки суспільства в оновленихісторичних та політичних контекстах.На підставі запровадженого типологічного аналізу живописних,екранних, фотографічних творів виявлено, яким чином мистецькеосмислення динаміки взаємин між статями та всередині гендерних«ієрархій» використовується в якості своєрідної матриці при втягуваннігендерного дискурса у владні стосунки, іноді — з метою легітимізаціїнасилля, іноді — задля виправдання соціальної нерівності. Показано, якконфліктні/неоднозначні репрезентації маскулінності й фемінностінав’язують аудиторії уявлення про «еталонні» та «девіантні» моделіпроявів чоловічого і жіночого, а візуально-образна інтерпретаціярізноманітних «дисонансів» та «асиметрій» слугує джерелом емоційнозабарвлених естетичних вражень, а також дієвим важелем/засобомпідтримки й корегування політичних, соціальних, міжособових відносин усуспільстві.Артикульовано поступове виведення з «тіньової зони» такихгендерно забарвлених персонажів, як метросексуали, транссексуали,трансгендери, трансвестити та інші представники субкультурних,сексуальних «меншин», що свідчить про поширення віяній світової«гендерної революції» на теренах вітчизняної культури, про причетністьнауковців та митців України до неупередженості й толерантності,характерних для європоцентричного світу початку ХХІ століття.^UThe scientific problem of the presented dissertation is the study of the dynamicsof changes in the representation of gender identity through the artisticinterpretation of "masculine" and "feminine" in the visual arts of Ukraine afterthe acquisition of independence, that is, during the last three decades, taking intoaccount the renewal of ethical-aesthetic, socio-cultural, political, economicstrategies, against the background of technological innovations.The period of Independence of Ukraine, which began at the end of the 20thcentury, opened an era characterized by significant transformations in the socio-cultural space, a rejection of the usual cultural, ethical, aesthetic and otherstereotypes. The beginning of the 1990s became a kind of "bifurcation point",marking a critical state in politics, ideology, and culture, followed by a transitionto another level of orderliness. At this time, the understanding of gender, its notinnate, but socially acquired nature, is subject to a new interpretation, the right ofthe individual to freely choose more masculine or feminine manifestations,positioning himself depending on physiological, psychological and mentalcharacteristics, social functions, "role" tasks and others is asserted factors. Thisidea, in its various modalities, visibly inspires philosophers, sociologists, culturalscientists, artists of Ukraine and the Western world, thereby organically fittingour state into the context of European culture.Unfortunately, the blurring of gender criteria in the transition period, due to thelack of post-classical conceptual models of gender-defined subjectivity,reinforced by the worldwide trend towards global shifts in the study of feminineand masculine, complicates the systematic study of modern art, hinders theunderstanding of the originality of contemporary Ukrainian visual culture and itsplace in the Europeanized world. In such a rather difficult theoreticalmethodological situation, the introduction of a gender approach to the study ofworks of domestic visual arts that have been launched into cultural circulationover the past thirty years appears to be relevant and fundamentally important notonly from the standpoint of art history and cultural science, but also due to thedeep connection with changes in social and gender norms in the world - both inthe field of theoretical understanding and in terms of practical implementations.Based on a comprehensive analysis of the corpus of authoritative theoreticalworks and a significant amount of factual materials — performative art practices,works of fine art, photography, considering the synchronous cinematographiclandscape, the study shows how in domestic visual works of the turn of the 20th21st centuries, gender is symptomatically intertwined with ideological, political,national. It is in these contexts of social life that the logic of transformations inthe artistic interpretation of feminine and masculine is inscribed, the periodizationof these transformations is given, the transgression of some archetypes associatedwith a specific gender is revealed, which gives grounds to predict furtherliberation from the determination of stereotypical thinking in domestic scientificthought and artistic practices, to predict the emergence new "gendercompositions" in visual embodiments of male and female, which will necessarilybe formed as a result of changes in the architecture of society in updated historicaland political contexts.On the basis of the introduced typological analysis of paintings, screen, andphotographic works, it was revealed how the artistic interpretation of thedynamics of relations between the sexes and within gender "hierarchies" is usedas a kind of matrix when involving the gender discourse in power relations,sometimes for the purpose of legitimizing violence, sometimes for justificationof social inequality. It is shown how conflicting/ambiguous representations ofmasculinity and femininity impose on the audience the idea of "standard" and"deviant" models of male and female manifestations, and the visual interpretationof various "dissonances" and "asymmetries" serves as a source of emotionallycolored aesthetic impressions, and also an effective lever/means of supportingand correcting political, social, interpersonal relations in society.The gradual withdrawal from the "shadow zone" of such gender-coloredcharacters as metrosexuals, transsexuals, transgenders, transvestites and otherrepresentatives of subcultural, sexual "minorities" is articulated, which indicatesthe spread of the global "gender revolution" in the field of domestic culture, theinvolvement of scientists and artists of Ukraine to the impartiality and tolerancecharacteristic of the Eurocentric world of the beginning of the 21st century.