Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст

Запропоновані й розроблені математичні моделі, методи та алгоритми для підвищення ефективності та якості підтримки прийняття рішень у виробничих системах за умов невизначеності шляхом створення системи підтримки прийняття рішень на основі моделей рюкзачного типу розширених математичним апаратом теорії нечітких множин. Досліджено особливості функціонування виробництва в умовах невизначеності, визначені основні чинники, що знижують ефективність застосування існуючих моделей підтримки прийняття рішень. Розроблено модель рюкзачно-релаксаційного типу для підтримки прийняття рішень, у якій використані й удосконалені вже відомі моделі й алгоритми рішення задач даного класу. Подано методи оцінки ефективності та якості СППР, побудованої на основі СПРУВ.

  Скачати повний текст