У дисертаційному досліджені проведено комплексне дослідження правового режиму боліт в Україні. Запропоновано авторське визначення понять «правовий режим боліт», «природні ресурси боліт» та «правова охорона боліт».Розглянуто правові основи використання боліт, зокрема, права власності, оренди та постійного користування болотами. Досліджено організаційноправові заходи охорони боліт. Розкрито особливості державного управління в галузі використання та охорони боліт та притягнення до юридичної відповідальності за порушення їх правового режиму.У результаті дослідження сформульовано власні наукові висновки, рекомендації та пропозицій щодо удосконалення законодавства у сферах використання, відтворення і охорони боліт.Виділено взаємопов'язану ієрархічну систему законодавчого регулювання цієї сфери, яка має формуватися на таких рівнях: ландшафтне, середовищеохоронне законодавство; земельне законодавство; природоохоронне законодавство (законодавство щодо екологічної мережі); природоресурсне законодавство; спеціальне законодавство щодо використання і охорони боліт. Доведено необхідність розроблення та прийняття: 1) Положення про охорону і використання боліт в Україні; 2) Методики визначення розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог використання і охорони боліт, яка повинна врахувати специфіку боліт як самостійних природних об'єктів та особливості порушень їх правового режиму.^UIn the dissertation research the complex study of the legal regime of swamps in Ukraine has been carried out. Author's definition of concepts «legal regime of marshes», «natural resources of swamps» and «legal protection of marshes» is offered.The main periods of the formation of legal regulation in the field of development, use and protection of swamps are analyzed and singled out: the first is land law (1019–1782 years), the second – nature reserve (1782–1917 years), the third – nature reserve and partly nature conservation (1917–1990), the fourth – nature protection, ecosystem.It is argued that peculiarities of mires as complex objects of ecological law are their characteristic features: natural (specific hydrological regime, unity of natural components, mineral resources, first of all, peat, organic substances, elements of flora and fauna) and legal (own special legal regime). The author concludes that the swamp can be defined as a holistic natural-territorial complex, which arises and develops in conditions of constant or periodic abundance of moisture and oxygen deficit, is characterized by inhibited metabolism of substances and, as a rule, accumulation of peat and unites on a certain land interactions the natural componentsare water, peat, flora and fauna.The legal basis for the use of marshes, in particular, property rights, lease and permanent use of marshes, is considered. Investigated organizational and legal measures to protect swamps. The peculiarities of public administration in the field of the use and protection of swamps and bringing to legal responsibility for violation of their legal regime are revealed.As a result of the study, the authors formulated their own scientific conclusions, recommendations and proposals for improving legislation in the areas of use, reproduction and protection of swamps.The interrelated hierarchical system of legislative regulation of this sphere, which should be formed at the following levels: landscape, environment protection legislation; land legislation; environmental legislation (legislation on the ecological network); natural resources legislation; special legislation on the use and protection of mires. The necessity of development and adoption is proved: 1) Provisions on the protection and use of marshes in Ukraine; 2) Methods for determining the amount of damage caused to the state as a result of violation of the requirements for the use and protection of mires, which should take into account the specificity of mires asindependent natural objects and the features of violations of their legal regime.

У дисертації проведене теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні особливостей створення організації, функціонування, управління національними природними парками, охорони їх території, природних ландшафтів та комплексів. У роботі запропоновано періодизацію процесу становлення національних природних парків на теренах сучасної України, зокрема, виокремлено чотири етапи формування та розвитку правового режиму національних природних парків: 1) від найдавніших часів до 1917 р. – період зародження і реалізації ідей виокремлення природоохоронних територій – прототипів національних парків; 2) з 1917 – до 70-их рр. ХХ ст. – період перших спроб юридичного закріплення та створення національних парків; 3) 1970-і –1991 рр. – період юридичного та фактичного становлення системи національних природних парків СРСР; 4) з 1991 р. до сьогодні – новітній період вдосконалення правового режиму національних природних парків в системі територій екологічної мережі України з урахуванням міжнародних і європейських підходів до збереження біорізноманіття. Сформульовано базисну тезу про те, що правовий режим національного природного парку слід розглядати в двох аспектах: 1) як суб'єкта (учасника) правовідносин (екологічних, земельних, управлінських, фінансових, господарських тощо) і 2) як об'єкта екологічних 3 природоохоронних правовідносин. У першому розумінні національний природний парк виступає самостійною юридичною особою у формі природоохоронної, рекреаційної, науково-дослідної, культурно-освітньої установи. В другому розумінні національний природний парк – це велика за площею природна територія, в межах якої забезпечується збереження та відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, а також збалансоване використання природних комплексів, об'єктів та ресурсів для рекреаційних, науково-дослідних, просвітницько-виховних та господарських цілей. Проаналізовано доктринальну правову літературу та представлено авторське визначення поняття «правовий режим національного природного парку» як засноване на принципі сталого (збалансованого) розвитку та відображене в еколого-правових нормативних актах поєднання дозволів, обмежень та заборон, що визначають порядок функціонування національного природного парку як складової екологічної мережі та природно-заповідного фонду України, призначеного для збереження та відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, рекреаційного, науково-дослідного, просвітницько-виховного та господарського використання природних комплексів, об'єктів та ресурсів. Встановлено специфічні характеристики правового режиму національних природних парків України: 1) визначається еколого-правовими нормативно-правовими актами та додатково актами земельного, цивільного, господарського, фінансового законодавства; 2) підпорядкований загальним природоохоронним вимогами правового режиму екологічної мережі та природно-заповідного фонду України з урахуванням специфіки цільового призначенням, мети та функцій; 3) має поліфункціональний характер та забезпечує реалізацію основних (природоохоронна та рекреаційна) і додаткових (науково-дослідна, просвітницько-виховна, соціально-економічна) функцій; 4) характеризується комбінованим режимом заповідної охорони, що полягає в поєднанні в різних комбінаціях у межах функціональних зон національного природного парку 4 режимів охорони і використання природних ресурсів; 5) включає поєднання правових засобів регулювання: дозволів, обмежень, заборон, що в сукупності покликані забезпечити збалансований (сталий) розвиток території, екосистем та сприяти ефективній реалізації покладених на нього завдань.^UThe dissertation is aimed at providing a theoretical overview of and a solution to the problem that focuses on the specific features of the organization, functioning, management of national nature parks, protection of their territory, natural landscapes and complexes. The paper proposes the periodization of the formation of national nature parks in modern Ukraine, in particular, four stages of the formation and development of the legal regime of national nature parks are defined: 1) from ancient times to 1917 – the period when the ideas about designating conservation areas – prototypes of national parks – emerged and were implemented; 2) 1917 – the 1970s – the period of the first attempts at creating and introducing legislation on national parks; 3) the 1970s –1991 – the period of the formation of the system of national nature parks in the USSR with the introduction of the corresponding legislation; 4) 1991 to the present – the period of improving the legislation on national natural parks within the system of Ukraine's ecological network with regard to international and European approaches to biodiversity preservation. The basic thesis is formulated that the legal regime of the national nature park should be considered from two perspectives: 1) as a subject (participant) of legal relations (environmental, land, administrative, financial, economic, etc.) and 2) as an object of environmental legal relations. In the first sense, the national nature park acts as an independent legal entity in the form of environmental, recreational, research, cultural and educational institutions. In the second sense, the national nature park is a large natural area, within which the preservation and 9 reproduction of biological and landscape diversity as well as a balanced use of natural complexes, facilities and resources for recreational, research, educational and economic purposes are ensured. The study provides a critical legal literature review of this problem, and the author's definition of the term “the legal regime of the national nature park” is presented based on the principle of sustainable development and reflected in environmental legal regulations containing permits, restrictions and prohibitions defining the procedure for the functioning of the national nature park network and the nature reserve fund of Ukraine, designed to preserve and reproduce biological and landscape diversity as well as to optimize a recreational, research, educational and economic use of natural complexes, facilities and resources. The specific features of the legal regime of national natural parks of Ukraine are defined: 1) it is determined by environmental laws and regulations as well as by acts of land, civil, economic, financial legislation; 2) it is subject to the general environmental requirements of the legal regime of the ecological network and the nature reserve fund of Ukraine with regard to its purpose, objectives and functions; 3) it has a multifunctional nature and ensures the implementation of basic (environmental and recreational) and additional (research, educational, socio-economic) functions; 4) it is characterized by a combined regime of conservation areas presenting various combinations of modes of protection and use of natural resources within the functional zones of the national nature park; 5) includes a combination of legal means of regulation: permits, restrictions, prohibitions, which are designed to ensure a balanced (sustainable) development of the territory, ecosystems and promote the effective implementation of its objectives.