Проведено досліження обмежень життєдіяльності в аспекті вивчення проблеми удосконалення медико-соціальної експертизи за гіпертонічної хвороби (ГХ) II стадії. В результаті комплексного обстеження встановлено, що ГХ II стадії характеризується різноманітністю структурно-функціональних змін серцево-судинної системи, що свідчить про клінічну та патогенетичну гетерогенність проявів даної стадії захворювання й обумовлює диференційовані підходи щодо оцінки обмежень життєдіяльності. Уточнено патогенетичні взаємозв'язки, які відображають негативний вплив гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) на функціонування системи кровообігу у хворих на ГХ. Встановлено, що прогресування ГЛШ супроводжується розвитком автономної дисфункції серця, а у випадку формування даної патології за концентричним типом, у порівнянні з ексцентричним, відзначено вищі рівні артеріального тиску (АТ) за даними добового моніторування та вірогідне зниження часових показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Встановлено, що рівень реакції систолічного АТ на фізичне навантаження у хворих на ГХ поєднаний з рівнем систолічного АТ за даними добового моніторування АТ та зворотно пов'язаний зі статистичними та спектральними параметрами добової ВСР. Виявлено, що на формування обмежень життєдіяльності за ГХ II стадії впливають тривалість захворювання, ступінь і характер артеріальної гіпертензії, ступінь і геометричний тип ГЛШ, а також тип гемодинамічної реакції на фізичне навантаження. Розроблено диференційовані критерії функціонального стану серцевої діяльності, які рекомендовано використовувати під час проведення медико-соціальної експертизи для встановлення оцінки обмежень життєдіяльності хворих на ГХ II стадії.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі формування у розумово відсталих учнів життєвих орієнтацій. З'ясовано психологічний зміст життєвих орієнтацій, визначено їх види, складові і механізми становлення, показники сформованості; виявлено особливості життєвих орієнтацій у розумово відсталих школярів стосовно професійної діяльності, матеріально-побутового добробуту, міжособистісних стосунків, непрофесійної сфери життєдіяльності; розроблено спеціальну систему корекційно-розвивальної роботи, спрямованої на формування вміння планувати життєві перспективи.

  Скачати повний текст

Показано можливість підвищення точності обробки отворів осьовим лезовим інструментом за рахунок усунення похибок поздовжнього профілю отворів на підставі нових методів обробки з урахуванням особливостей контактних і термопружних процесів у зоні контакту інструмента та деталі. Розроблено комплексну математичну модель утворення похибки поздовжнього перетину отвору, що вперше враховує нелінійність термопружних деформацій деталі по глибині отвору, а також її пружно-пластичні деформації. За допомогою даної моделі встановлено, що основною причиною виникнення бочкоподібної форми на початку отвору є температурні деформації інструмента, а в середині та кінці отвору - температурні деформації деталі в зоні різання. Вперше запропоновано способи прогнозування форми та розмірів поздовжнього профілю отворів та ефективні методи усунення похибки поздовжнього перетину отворів у разі часткової обробки осьовим лезовим інструментом за рахунок використання прогресивних конструкцій інструмента та керування робочими процесами у зоні різання.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив похідних піридинкарбонових вислот на перекисну модифікацію мембран ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) клітин печінки за умов інтоксикації тетрахлорметаном (ТХМ). Здійснено дослідження антирадикальної (АРА) та антиокиснювальної (АОА) активностей похідних піридинкарбонових кислот - речовин ПВ-2 - ПВ-7 та препарату "Амізон", а також вивчено їх здатність до комплексоутворення з сироватковим альбуміном людини. Сполуки з найбільш вираженими АРА та АОА (речовина ПВ-5 і амізон) використано для фармакологіних досліджень, в яких моделлю токсичного ураження печінки слугувало гостре отруєння щурів ТХМ. Показано, що введення отруєним ТХМ тваринам сполуки ПВ-4 та препарату "Амізон" призводить до зменшення вмісту в мембранах ЕР гепатоцитів перекисних продуктів ліпопереокиснення. Виявлено, що застосування амізону за умов отруєння щурів ТХМ призводить до нормалізації властивостей поверхні мембран та стабілізації структури їх білкових компонентів, а використання ПВ-4 коригує стан глибинних ділянок мембранних білкових молекул та нормалізує білково-ліпідну взаємодію. У разі введення отруєним ТХМ щурам речовини ПВ-4 або амізону спостерігається достовірне зниження у сироватці крові активності індикаторних ферментів цитолізу, а також зменшення інтенсивності процесів ліпопереокиснення, що дає змогу зробити висновок стосовно гепатопротекторних властивостей вивчених похідних піридинкарбонових кислот.

  Скачати повний текст