Здійснено комплексне наукове дослідження громадсько-політичної та наукової діяльності галицького історика другої половини ХІХ - початку ХХ ст. А.Петрушевича. На підставі багаточисленних історичних джерел і документів розкрито місце вченого у розвитку культурно-просвітницьких та політичних товариств краю. Охарактеризовано наукову спадщину А.Петрушевича, його внесок у вивчення середньовічної історії України, історії церкви, археографії, археології, спеціальних історичних дисциплін.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена актуальній темі, оскільки з часу відновлення незалежності України посилився інтерес до вивчення мікроісторії, зокрема культурно-просвітницького та молодіжного рухів 1920–1930-х рр. Протягом цього періоду відновлено не лише стару, а й створено нову мережу культурно-просвітницьких і молодіжних організацій: «Просвіта», «Товариство ім. М. Качковського», «Рідна школа», «Союз українок», «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг», «Каменярі», «Орли – КАУМ». Саме ці товариства зуміли об'єднати в собі національно свідому частину українського суспільства, яке за два десятиліття викристалізувалося в реальну потугу, що впливала на розвиток української освіти, культури, фізичного виховання і навіть певною мірою на формування політичної думки в Східній Галичині. Проаналізовано діяльність філій та читалень товариства «Просвіта». Упродовж 1920-х рр. відновлено просвітянські філії в м. Товмач (1921 р.), м. Тисмениця (1924 р.), м. Отинія (1928 р.). Основними завданнями філій стало надання інформаційної, методичної і практичної допомоги щодо відновлення колишніх та заснування нових читалень, народних домів, бібліотек, нагляд за їхньою діяльністю, організація просвітницької і культурно-мистецької роботи в населених пунктах повіту. До 1925 р. товмацька філія відновила 93 %, тисменицька – 88 % довоєнних читалень. Найактивніші осередки товариства «Просвіта» знаходилися у Товмацькому та Тисменицькому філіальних округах, найменш діяльні – в Отинійському філіальному окрузі. Головними напрямками роботи читалень «Просвіти» Товмаччини були: просвітництво (організація 3 освітніх курсів і гуртків самоосвіти), розвиток бібліотечної мережі та культурно-мистецька діяльність (створення аматорських драматичних і хорових колективів). Показано громадсько-просвітницьку роботу осередків «Товариства імені Михайла Качковського». Після лихоліть Першої світової і польсько-української війн (1914–1919 рр.) процес відродження цього москвофільського товариства проходив дуже повільно. На Товмаччині з 13 довоєнних осередків свою діяльність відновили тільки чотири. Практична робота читалень ім. М. Качковського полягала в проведенні різних свят, забав, танцювальних вечорів, товариських ігор, влаштування днів «русскої» культури, вшанування російських письменників, постановок аматорських драматичних вистав, організацію самоосвітніх, театральних, хорових кружків, освітніх курсів і лекцій. Члени «Товариства ім. М. Качковського» не співпрацювали жодним чином з іншими українськими культурно-просвітницькими й молодіжними організаціями.^UThe dissertation is devoted to a topical issue, as since the restoration of Ukraine's independence interest in the study of microhistory, in particular the cultural, educational and youth movements of the 1920s and 1930s, has increased. During this period, not only the old but also a new network of cultural, educational and youth organizations was created: “Prosvita”, “Mykhailo Kachkovsky Society”, “Ridna shkola” (“Native School”), “Union of Ukrainian Women”, “Sokil” (Falcon), “Sich”, “Plast” (Ukrainian scout organization), “Luh”, “Kameniari”, “Orly (Eagles) – Catholic Association of Ukrainian Youth” (CAUY). It was these societies that managed to unite the nationally conscious part of Ukrainian society, which in two decades crystallized into a real force that influenced the development of Ukrainian education, culture, physical education and even to some extent the formation of political thought in Eastern Galicia. The activity of branches and “chytalnias” (reading houses) of the “Prosvita” society is analyzed. During the 1920s, branches of the Prosvita were restored in Tovmach (1921), Tysmenytsia (1924) and Otyniya (1928). The main tasks of the branches were to provide informational, methodological and practical assistance in the restoration of old and the establishment of new “chytalnias”, public houses, libraries, and supervision of their activities, organization of educational and cultural and artistic work in the settlements of the district. By 1925, the Tovmach branch had restored 93% and the Tysmenytsia branch – 88% of the prewar “chytalnias”. The most active branches of the “Prosvita” society were located in the Tovmach and Tysmenytsia branch regions, and the least active – in the Otyniya branch region. The main directions of the “chytalnias” work of the Prosvita of Tovmachchyna were: 10 education (organization of educational courses and circles of self-education), development of a library network and cultural and art activity (creation of amateur dramatic and choral collectives). The public-educational work of the local centers of the “Mykhailo Kachkovsky Society” is shown. After the First World War and the Polish-Ukrainian Wars (1914– 1919), the process of revival of this moscophile society was very slow. In Tovmachchyna, only four of the 13 pre-war local centers resumed their activities. Practical work of the M. Kachkovsky “chytalnias” consisted of holding various holidays, amusements, dance evenings, friendly games, organizing days of “Russian” culture, honoring Russian writers, staging amateur drama performances, organizing self-educational, theatrical, choral circles, educational courses and lectures. Members of the “M. Kachkovsky Society” did not cooperate in any way with other Ukrainian cultural, educational and youth organizations.