У дисертації комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки розроблено механізм конституційно-правового забезпечення права народу на участь у законотворчості, з наданням відповідних науково- практичних рекомендацій щодо тенденцій удосконалення реалізації цього права в Україні.Здійснено аналіз сучасного стану досліджень права народу на участь у законотворчості в Україні та резюмовано, що в правовій науці відсутня єдина концептуальна доктрина щодо сутності, змісту, форм та способів практичної реалізації права народу на участь у законотворчості, зокрема виокремлено три доктринальні підходи до визначення сутності права народу на участь у законотворчості, а саме: народ є носієм влади й суверенітету та реалізує право на законотворчість сукупністю інструментів представницької та безпосередньої демократії; право народу на участь у законотворчості відмежовується від представницької демократії i розглядається як безпосередній доступ народу без посередницьких інституцій до процесів законотворчості в будь-якій доступній формі; інституціоналізація права народу на участь у законотворчості відбувається шляхом запровадження моделей референдного права, законодавчої ініціативи та народного вето.^UThe dissertation comprehensively develops a mechanism of constitutional and legal provision of the people's right to participate in lawmaking, taking into account the latest achievements of legal science, and provides relevant scientific and practical recommendations on trends in improving the exercise of this right in Ukraine.The author analyses the current state of research on the right of the people to participate in lawmaking in Ukraine and summarises that there is no unified conceptual doctrine in legal science regarding the essence, content, forms and methods of practical implementation of the people's right to participate in lawmaking, and in particular, three main approaches to determining the essence of the people's right to participate in lawmaking are identified, namely: the people are the bearers of power and sovereignty and exercise the right to lawmaking through a set of instruments of representative and direct democracy; the right of the people to participate in lawmaking is distinguished from representative democracy and is seen as direct access of the people without intermediary institutions to lawmaking processes in any available form; the right of the people to participate in lawmaking is institutionalised through the introduction of models of referendum law, legislative initiative and people's veto.