Запропоновано та науково обгрунтовано термін "рецидивний мегауретер", встановлено причини його виникнення. Визначено критерії рецидиву захворювання у хворих після хірургічного лікування мегауретера, оптимізовано показання та протипоказання до хірургічної корекції рецидивної обструкції сечоводу. Досліджено анатомо-функціональні особливості клінічного перебігу рецидивної обструкції сечоводу, залежно від анатомо-функціональних змін у верхніх сечових шляхах та паренхімі нирки. Запропоновано оригінальну методику створення міхурово-кишкового анастомозу під час виконання кишкової пластики сечовода. Проведений аналіз ефективності оперативних методик, які застосовуються у хворих на мегауретер, довів, що виконання уретероцисто або ілеоцисто анастомозів потребує створення механізмів антирефлюксного захисту. Встановлено, що причинами рецидивної обструкції сечоводу є стриктура анастомозу, атонія сечоводу, міхурово-сечовідний рефлюкс та інфравезикальна обструкція. Запропоновано та науково-обгрунтовано термін "рецидивний мегауретер".

  Скачати повний текст