Розроблено перспективні підходи щодо вирішення проблеми хірургічного лікування розлитого перитоніту. Експериментально підтверджено роль стану реактивності організму тварин у генералізації інфекції у разі перитоніту. Виявлено ослаблення бар'єрних функцій кишкової стінки для бактерій залежно від віку тварин, ступеня мікробної контамінації кишечнику, запалення й перерозтягання кишкової стінки. На підставі вивчення результатів клінічних досліджень виявлено характерні ознаки й особливості патогенезу розлитого перитоніту у хворих різних вікових груп. Встановлено ефективність окремих методів хірургічного лікування даної патології. Розроблено методи своєчасної діагностики перитоніту на підставі застосування спектроскопії та максимально ефективних засобів профілактики розвитку внутрішньочеревних ускладнень. Запропоновано алгоритми хірургічного лікування, які дозволили знизити кількість летальних випадків у разі розлитого перитоніту у хворих віком від 18-ти до 59-ти років з 21,4 % до 17,6 % (серед пацієнтів літнього віку), з 46,4 % до 31,3 % (в осіб старечого віку).

  Скачати повний текст

АНОТАЦІЯРобота присвячена вдосконаленню діагностики, створення алгоритму вибору методів хірургічного лікування абсцесів печінки та селезінки.Мета роботи: покращення результатів діагностики і лікування хворих з абсцесами паренхіматозних органів черевної порожнини за рахунок диференційного підходу до вибору методу лікування на основі виявлення особливостей та прогнозування клінічного перебігу даної патології.В роботі проаналізована структура та рівень захворюваності на абсцеси паренхіматозних органів черевної порожнини, та встановлене збільшення частоти виявлення останніх в популяції. В дослідження включені результати обстеження і лікування 183 хворих з абсцесами печінки та 19 хворих з абсцесами селезінки. Усі хворі були поділені на 3 групи. До I групи (n=154) відносилися хворі, для лікування яких були використані мініінвазивні дренуючі методики. Результати обстеження та лікування 131 пацієнта за 2006 - 2016 рр. були вивчені ретроспективно, шляхом аналізу історій хвороб, даних ультразвукового дослідження (УЗД) і знімків комп'ютерного томографа (КТ), рентгенограм, електронної бази даних пацієнтів. Ці пацієнти були включені в підгрупу I-a. 23 хворим, вивченим проспективно за період 2016 - 2019 рр, лікування було проведено з використанням власних доповнених методів і прийомів. Ці пацієнти склали підгрупу I-b. До II групи (n=31) відносилися хворі, яким виконували лапаротомні та лапароскопічні втручання. III групу (n=17) склали хворі з абсцесами паренхіматозних органів черевної порожнини, лікування яких не потребувало хірургічного втручання.Пацієнти даних груп були порівняні за статтю та віком. Більша частина хворих (52,9 %) була працездатного віку, що обумовлює важливість соціально-економічної ланки проблеми. Значної відмінності (р>0,05) в залежності від статі не виявлено.Для оцінки діагностичного значення методів дослідження нами проведений аналіз історій хвороб всіх оперованих хворих, а саме скарги при надходженні, результати огляду, характеристики абсцесів (орган ураження, локалізація, розмір, структура, контур, співвідношення до оточуючих структур та органів), отримані по даним УЗД, КТ, еластографії, результати біохімічних, мікробіологічних та інших лабораторних досліджень.^UANNOTATIONThe work is devoted to improving the diagnosis, creating an algorithm for selecting methods of surgical treatment of liver and spleen abscesses.Purpose: to improve the results of diagnosis and treatment of patients with abscesses of parenchymal organs of the abdominal cavity due to the differential approach to the choice of treatment based on the identification of features and prediction of the clinical course of this pathology.The structure and level of morbidity of abscesses of parenchymal organs of the abdominal cavity are analyzed, and the increase in the frequency of detection of the latter in the population is established. The study included the results of examination and treatment of 183 patients with liver abscesses and 19 patients with splenic abscesses.All patients were divided into 3 groups. Group I (n = 154) included patients for the treatment of which mini-invasive drainage techniques were used. The results of examination and treatment of 131 patients for 2006 – 2016 were studied retrospectively, by analyzing medical histories, ultrasound data (ultrasound) and computed tomography (CT) images, radiographs, electronic database of patients. These patients were included in subgroup I-a. 23 patients studied prospectively for the period 2016 – 2019, treatment was carried out using their own supplemented methods and techniques. These patients formed subgroup I-b. Group II (n = 31) included patients who underwent laparotomy and laparoscopic interventions. Group III (n = 17) consisted of patients with abscesses of parenchymal organs of the abdominal cavity, whose treatment did not require surgery.Patients in these groups were compared by gender and age. The majority of patients (52.9%) were of working age, which determines the importance of the socio-economic component of the problem. No significant difference (p> 0.05) depending on gender was found.To assess the diagnostic value of research methods, we analyzed the case histories of all operated patients, namely complaints on admission, examination results, characteristics of abscesses (lesion organ, location, size, structure, contour, relationship to surrounding structures and organs), obtained by ultrasound, CT, elastography, results of biochemical, microbiological and other laboratory tests.

Робота присвячена вдосконаленню підходів до хірургічного лікування тяжкої механічної жовтяниці доброякісного ґенезу. Мета роботи: Покращення результатів лікування хворих з тяжкою механічною жовтяницею доброякісного ґенезу завдяки оптимізації підготовки хворих до хірургічного втручання на основі порівняльної оцінки функціонального стану печінки, шлунково – кишкового тракту та коагуляційних властивостей крові при різних варіантах декомпресії біліарного тракту перед радикальною операцією. В роботі проаналізована структура доброякісної патології, що призводить до тяжкої механічної жовтяниці. В дослідження включені результати обстеження і лікування 133 хворих із цією патологією. Проаналізовані результати використання різних підходів і методів лікування тяжкої механічної жовтяниці. Обстеження хворих з механічною жовтяницею включало фізикальні, загально клінічні, рентгенологічні, ендоскопічні, математичні та статистичні методи дослідження. Стан хворих оцінювали на підставі клінічних симптомів захворювання, результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Ступінь тяжкості механічної жовтяниці визначали у відповідності з класифікацією Е. І. Гальперіна 2014 року з урахуванням рівня білірубінемії. Серед причин, що призвели до розвитку тяжкої жовтяниці у переважної більшості пацієнтів було діагностовано холедохолітіаз (53,3%). Стриктури загальної жовчної протоки - (10,5%). Аденома ВДС була виявлена в 9 % випадків, індуративний панкреатит мав місце у 8,2 % випадків. ПХЄС (холедохолітіаз) - у 11,2% випадків.Пацієнти були розділені на 3 групи. Хворим I групи було проведене зовнішнє дренування біліарного тракту. В залежності від шляхів та кількості інверсії жовчі вона була поділена на 4 підгрупи. Хворим Iа підгрупи проводилась інверсія 100 % жовчі у ШКТ пероральним шляхом, Iб - інверсія 50 % жовчі у ШКТ пероральним шляхом, Iв - інверсія не проводилася взагалі та Iг - 100 % жовчі поверталося у ШКТ через назогастральний зонд. Інверсію жовчі починали з 3 доби після декомпресії біліарного тракту. II групу склали пацієнти, яким декомпресія жовчних шляхів проводилася без попереднього їх дренування, за рахунок виконання хірургічних втручань, під час яких були сформовані біліодигестивні анастомози.III групу склали хворі, котрі були проліковані згідно із нашими рекомендаціями на основі результатів обстеження I та II груп. Пацієнти усіх груп були співставні за статтю та віком. Більшість цих хворих - 105 (78,9 %) були особами літнього та похилого віку.Була відстежена динаміка функціонального стану печінки, всисної та мо-торно – евакуаторної функції тонкої кишки та коагуляційних властивостей крові, в залежності від кількості та способу інверсії жовчі до шлунково – кишкового тракту. Оцінка всіх досліджуваних показників проводилась на 3,7,10 добу після декомпресії біліарного тракту.Вивчена клінічна ефективність різних методів декомпресії жовчних шля-хів. Досліджено стан слизової оболонки шлунку за умов перорального прийому жовчі.В результаті проведених досліджень дійшли висновку, що найкраща динаміка змін лабораторних показників відбувалася у пацієнтів, після зовнішнього дренування біліарного тракту, яким повертали 100 % жовчі до шлунково – кишкового тракту незалежно від способу інверсії. Загалом у I та II групах на 10 добу після декомпресії біліарного тракту, більшість показників функціонального стану печінки були гіршими, за умови відсутності інверсії жовчі до ШКТ. Це стосується рівнів загального білірубіну, непрямого білірубіну, трансаміназ, і тільки рівні прямого білірубіну та лужної фосфатази не проявили помітних змін в залежності від обсягів інверсії жовчі в процесі дослідження. При дослідженні функції моторно – евакуаторної та всисної функцій ШКТ також була виявлена пряма залежність від кількості реверсованої жовчі. Показники були найгіршими у тій підгрупі хворих, що не отримувала жовчі зовсім. Це стосується і динаміки змін рівня Д- ксилози і жирних кислот у калі, а також активності моторно – евакуаторної функції. Більшість досліджених показників коагуляційних властивостей крові, а саме ПТІ, МНВ та фібрин плазми майже не відреагували на кількість повернутої жовчі до ШКТ хворих, лише АЧТЧ було зменшено у хворих, які не повертали жовч зовсім.^UThe work is devoted to improvement surgical approaches to treating of the high level of obstructive jaundice of benign genesis. The purpose of the work: Improving the results of treatment of patients with the high level of obstructive jaundice of benign genesis by optimizing the preparation of patients for surgery based on a comparative assessment of the functional status of the liver, the gastrointestinal tract and blood coagulation properties at various options of decompression of a biliary tract before radical surgery. The structure of benign pathology leading to the high level of obstructive jaundice has been analyzed in the research. The study included the results of examination and treatment of 133 patients with this pathology. The results of using different approaches and methods of treatment of the high level of obstructive jaundice have been analyzed too. Examination of patients with obstructive jaundice was based on physical, general clinical, radiological, endoscopic, mathematical, and statistical methods of the researches. The condition of patients was assessed based on clinical symptoms of the disease as well as laboratory and instrumental results of the research. The level of obstructive jaundice was determined in accordance with the Halperin classification system by 2014, considering the level of bilirubinemia. Among the causes that had led to the development of the high level of obstructive jaundice in the vast majority of patients there were diagnosed with choledocholithiasis (53.3%). Strictures of the common bile ducts - (10.5%). Adenoma MDP was detected in 9% of the cases, indurative pancreatitis occurred in 8.2% of the cases. PCOS (choledocholithiasis) - in 11.2% of cases. Patients were divided into three groups. The patients of the first group were conducted the external drainage of the biliary tract. Depending on the ways and the amount of bile inversion, it was divided into 4 subgroups. The patients of the First A (1 A) subgroup were performed the inversion of 100 % bile in the gastrointestinal tract orally, the patients of the First B (1 B) subgroup were performed the inversion of 50 % bile in the gastrointestinal tract orally, the patients of the First C (1 C) subgroup the inversion was not conducted at all and the patients of the First D (1 D) subgroup 100% of bile was returned to the gastrointestinal tract through a nasogastric tube. The bile inversion was started from the third day after the biliary tract decompression. The second group (II) consisted of the patients who had decompression of the biliary tract without their prior drainage by the performance of surgical interventions, during which biliodigestive anastomoses were formed. The third group (III) consisted of patients who were treated according to our recommendations based on the results of the examination of groups I and II. Patients in all groups were comparable in their gender and age. Many of these patients – in the amount of 105 people (78.9%) - were elderly ones. The dynamics of the functional state of the liver, absorption, and motor - evacuation function of the small intestine and the blood coagulation properties were monitored in accordance with the amount and methods of inversion of bile to the gastrointestinal tract. Evaluation of all studied indicators was performed on the 3,7,10 days after decompression of the biliary tract.The clinical effectiveness of various methods of the bile duct decompression was studied. The condition of the gastric mucosa for oral bile conditions was re-searched. As a result of the conducted researches it was concluded that the best dynamics of changes of laboratory parameters occurred in the patients after external drainage of the biliary tract, that had been returned 100% of bile to the gastrointestinal tract, regardless of the method of inversion.In general, in groups I and II on the tenth day after the biliary tract decompression, most indicators of liver function were worse in the absence of the bile inversion to the gastrointestinal tract. This applies to the levels of total bilirubin, indirect bilirubin, transaminases, and only the levels of direct bilirubin and alkaline phosphatase did not show significant changes depending on the amount of bile inversion during the researches. In the study of the function of the motor - evacuation and absorption functions of the gastrointestinal tract, a direct dependence on the amount of reversed bile was also revealed. The rates were the worst in the subgroup of patients who did not receive bile at all. This applies to the dynamics of changes in the level of D-xylose and fatty acids in the feces, as well as the activity of motor - evacuation function.